“Віскі для доктора Марко Ауреліо, будь ласка”, – просить один із режисерів ремейку новели “Все дозволено” Кріштіану Маркес. Зі склянкою віскі в руці актор Алешандре Неро грає зарозумілого бізнесмена, який відмовився знайомитися зі своїм підлеглим Іваном (Ренато Гоес). Два актори, а також кілька колег з фільму та десятки статистів, працювали у просторі для вечірок, орендованому “Глобо”, на острові Ілья-де-Гуаратіба, знімаючись у сценах з ремейку новели “Все дозволено”.
Марко Ауреліо та Іван – два головні чоловічі персонажі в сюжеті, написаному Мануелою Діас і поставленому художнім режисером Пауло Сілвестріні. Ця новела, одна з найбільших ставок телеканалу цього року, є новою інтерпретацією одного з шедеврів бразильської телевізійної драми. Прем’єра оригіналу “Все дозволено”, задуманого Жилберто Брагою і написаного ним у співпраці з Агіналду Сілвою, Леонор Бассер, відбулася в 1988 році, за часів падіння економіки, викликаної галопуючою інфляцією в роки правління Сарні.
Центральна сюжетна лінія оберталася навколо Ракел (в 1988 році – Режина Дуарте; в 2025 році – Таїс Араужу), дуже чесної жінки, та її доньки, безпринципної Марії де Фатіми (раніше – Глорії Пірес; тепер – Белли Кампос), впевненої, що “хорошими справами прославитися не можна” і мріє про владу, славу і багатство. Навколо цих двох було багато інших персонажів, у тому числі ледарі, робітники та мільйонери – кожен зі своєю власною концепцією етики. На той час головним питанням, яке стояло перед творцями та глядачами було: “Чи можна бути чесним у Бразилії?”.
💭 “Після того, як я переглянув перші 7 серій оригіналу на “Globoplay”, я переконався, що він заслуговує на ремейк”, – сказав Неро під час однієї з перерв у зйомці. “Але з поновленнями, бо новела хоч і чудова, але застаріла”.
37 років, які розділяють дві версії, виявились достатнім часом для того, щоб деякі сюжетні лінії застаріли. Не дивно, що “Globoplay” перед кожним розділом оригінальної версії новели містить попередження про те, що твір може містити “уявлення та стереотипи того часу, коли він був створений”.
💭 “Хоча центральна сюжетна лінія та сама, та й суть персонажів теж, зміни були необхідні”, – гарантує Мануела Діас. “Сьогодні, наприклад, ті, хто продає сендвічі на пляжі, як це робила Ракел, діють у контексті підприємництва, а не підробітку, як це було у 1980-х роках”, – розповіла вона, розмірковуючи про діяльність Ракел, коли та приїхала до Ріо у пошуках дочки.
Насправді, у ремейку про Ракел і Фатіму відбувається ще одна величезна зміна: у 2025 році обидві стануть чорношкірими жінками. У 1988 році в акторському складі новели було всього дві чорношкірі людини: Фернандо Алмейда в ролі Жилдо і Зені Перейра в ролі покоївки Зезе, і це були другорядні ролі.
Також логічно, що “Tomorrow”, який в оригіналі новели – колишній журнал про моду, котрий Фатіма використовувала як трамплін до успіху, перетворюється на контент-агентство, що ідеально відповідає мрії дівчини стати впливовою особою в Інтернеті.
💭 “Влада, слава та вплив присутні у будь-якому суспільстві”, – сказала Мануела. “Змінюється те, що дає змогу прославитися, поняття про те, що таке влада і те, які інструменти використовують інфлюенсери кожної епохи. 1988 року журнали були передовими засобами масової інформації. Тепер логічніше зробити “Tomorrow” контент-агентством”.
Вечірка на зйомці якої була присутня преса, була частиною діяльності агентства “Tomorrow”. Марко Ауреліо, Іван та Ракел були присутні на церемонії вручення премії “Жінка представляє”, організованої агенцією на честь жінок-лідерів та вождів. На сцені співала співачка Іза. Вождь племені корінного населення, жінка на ім’я Тсай Суруі була удостоєна цієї честі.
Такі слова, як “стійкість”, “жіноча солідарність” та інші, що мало вживалися в 1980-ті роки, були написані на привабливих плакатах – на превелике розчарування Марко Ауреліо.
💭 “Він думає, що це відстій, він сміється з цієї вечірки, він все ненавидить”, – сказав Неро. “Мені довелося сказати: “Прошу вибачення за те, що маю намір зробити, але це не я, це мій герой Марко Ауреліо”.
У той час як Неро дає підказки про те, чого очікувати від поведінки його персонажа (“структурного расизму, структурної гомофобії”, нехай і завуальованої), Ренато Гоес додає, що Іван є балансом між чесністю Ракел і амбіціями Фатіми:
💭 “Немає нікого, хто був би на 100% правий, не брехав, не спотворював би факти. Мати ставить себе на друге, третє, або навіть четверте місце. Дочка ставить себе на перше місце. У центрі всього цього знаходиться Іван, багато в чому типовий бразилець”.
