Алешандре Неро – Марко Ауреліо в ремейку новели “Все дозволено” – невдоволений запитаннями про культовий непристойний жест

https://sun9-42.userapi.com/s/v1/if2/N2SzKMQG3R9dzbF0e69gKZWDtxDzDM1Ha7MA1D4g7p15NAvFpf1PJuhz2qFqdENS1keFRM_jNm1pIQkXNI4VzlaV.jpg?quality=95&as=32x21,48x32,72x48,108x72,160x107,240x160,360x240,480x320,540x360,640x426,720x480,1000x666&from=bu&u=3hrZqbrmZY0NvV3laNDfST9Ebhjvs7xl7TFoHWXiXdM&cs=1000x0
Алешандре Неро, що виконує роль Марко Ауреліо в ремейку новели “Все дозволено”, висловив своє невдоволення повторюваними питаннями про культовий непристойний жест, який показав, збігаючи з Бразилії, виконавець ролі Марко Ауреліо, Режиналдо Фаріа, в оригіналі новели 1988 року. Він припустив, що у версії Мануели Діас сцена могла мати інший фінал, можливо, з іншими персонажами.

Неро наголосив, що нова версія новели, написана Мануелою Діас, містить новаторські елементи, які тримають глядача у напрузі. Він не підтвердив, чи буде цей прийом повторений у сюжеті, але наголосив на важливості гумору у розвитку персонажа, який став одним із улюбленців Бразилії.

Він вважає, що іронія та цинізм персонажа відображають особливості його особистості. Актор наголосив, що кожна його роль містить частинку його самого, і що акторська гра – це безперервний процес самопізнання. Неро розповів, що спочатку планував зіграти жахливого та безкомпромісного лиходія, але результат вийшов зовсім іншим. Сюрпризом став гумор, який, попри його початкові очікування, привнесли в новелу він та його партнери з акторського складу. Він згадував, що коли сценаристка Мануела Діас запитала, чи він готовий до того, щоб його любили, він відповів: “Ні. Я готовий до того, щоб мене ненавиділи!”. “Але тебе любитимуть”, – сказала вона.

💭 “Коли я почав читати сценарій, я подумав: “Він не такий жахливий, як я думав”. У ньому є частка гумору. Потім біля мене посадили [Луіса] Лоб’янко з одного боку, Каріні [Телес] та Белізі [Помбал] з іншого”, – прокоментував актор, маючи на увазі своїх колег по новелі. “Саундтрек, сценарій та мої колеги допомагають мені відображати гумористичні риси мого героя. Я люблю жартувати. Я пройшов школу вуличного театру, абсурдного театру. Мені це подобається. Важко використати найменший, англійський гумор, я намагаюся це робити. У новелі гумор межує із сюрреалізмом”, – проаналізував він. “Мені здається, людям приємно веселитися та співпереживати лиходіям. Саме вони задають ритм новели. Ліричний герой та героїня завжди дратують тим, що не можуть вийти за межі”.

💭 “Сьогодні люди краще розуміють, що таке теленовела. У 1988 році жінка в ліфті могла б побити актора, який грав роль лиходія. Зараз такого більше не трапляється. Сам сценарій Мануели Діас м’якший, ніж оргінальна версія новели”, – порівняв він.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *