Артур Ароян дебютує на “Глобо” в новелі Жоао Емануела Карнейру “Одержимість тобою” в ролі бандита на прізвисько “Вірменин”. Його персонаж пов’язаний із сюжетною лінією Мішелі (Аланіс Гільєн) та Кріштіану (Бруно Монталеоне). До цього актор знімався в рекламі та зіграв невелику роль у новелі “Личко ангела” на каналі SBT.
“Мені було 24 роки, коли я приїхав з Вірменії до Бразилії туристом з однією валізою. Було це у 2008 році. Візу мені бразильське посольство дало насилу, ніби розуміючи, що я їду на постійне місце проживання. Я мріяв стати актором, був одержимий бразильськими новелами, і хотів навчатися лише у Бразилії. Так і сталося. Я здобув акторську освіту в Сан-Паулу. Коли я вперше приїхав до Бразилії, я знав лише кілька слів португальською, навчався за серіалами та словниками.
Моїм кумиром була Арасі Балабанян. У дитинстві я здивувався, побачивши Арасі Балабанян у ролі Філомени Ферретто в новелі “Нова жертва”. Я не знав, що в Бразилії є вірмени, і вирішив, що колись обов’язково з нею познайомлюся, що й стало реальністю через 18 років. Мене запросили як глядача на телешоу, де виступала Арасі. Мені сказали, що Арасі чекатиме мене у своїй гримерці після закінчення виступу. “Глобо” та інші телеканали зробили про це репортаж під назвою “Артур шукає Арасі”. Коли я зайшов у гримерку Арасі, вона привітала мене вірменською: “Arthur jan, farieb, lav es?” (“Дорогий Артуре, привіт, як справи?”). Потім ми перейшли на португальську. Якось вона сказала мені: коли ми поїдемо до Вірменії, ти будеш моїм гідом. Проте через проблеми зі здоров’ям вона так і не відвідала Вірменію і невдовзі померла.
За кілька днів до мого від’їзду бабуся зв’язала мені шкарпетки, щоб я взяв їх із собою до тропічної Бразилії. Я не хотів їх брати, але ми знаємо які вони, вірменські бабусі. Вона сказала: буде так, як я сказала, або тобі не варто їхати до Бразилії!. “Що я робитиму з цими теплими шкарпетками біля океану?”, – думав я.
Але коли я зійшов з літака, був дощ і вітер. Був червень, це зимовий місяць у Бразилії. Перше, що я зробив, це одягнув ті самі шкарпетки”, – каже Артур.
Тепер, працюючи в прайм-тайм на найбільшій телекомпанії Бразилії, він бачить, що всі його зусилля того варті.
“Це був довгий шлях, дуже важкий, сповнений перешкод. Для мене поява в новелі не просто здійснення мрії, це можливість пишатися моїм народом та вірменською діаспорою Бразилії”.
