Бет Гуларт грає Кларісі Ліспектор на сцені; в інтерв’ю журналу “CARAS BRASIL” актриса розповідає про виставу та своє ставлення до зрілості
Бет Гуларт (64 роки), яка присвятила роки свого життя мистецтву, святкує 50-річчя творчої діяльності. Така особлива дата не могла залишитись непоміченою. Саме тому актриса повернулася на сцену, у п’ятницю 14 березня, у спектаклі “Simplesmente eu, Clarice Lispector”.
Але Бет Гуларт святкує не лише роки своєї кар’єри. На початку року їй виповнилося 64 роки, вона зазначає, що дуже добре справляється зі зрілістю та плином часу. В інтерв’ю журналу “CARAS BRASIL” актриса розповідає про виставу і про те, як вона вступила в нову фазу: “Зрілість як актриси і жінки”.
Бет Гуларт, яка протягом багатьох років присвятила себе мистецтву, каже, що кожна робота – це важливий етап у її кар’єрі, де вона накопичила величезний багаж знань. На особистому рівні вона святкує життя та підбиває підсумки.
“Зрілість дає нам цю перевагу, всі роботи накопичують мудрість, і кожна нова робота є трампліном для наступної”, – каже Бет Гуларт.
❓ Бет, повернення на сцену знаменує 50-річчя вашої кар’єри. Як би ви описали цей період?
📝 Я б сказала, що це моя зрілість як актриси та жінки. Час удосконалює нас, дає нам гостріше сприйняття життя, без зайвих тривог, без зайвих очікувань, вірячи у потік подій та багаж, який ми придбали за своє життя. Ми є сукупністю досвіду, який робить нас більш щирими, простими та близькими до нашої сутності. Я вважаю, що це найкраще: бути тими, хто ми є, не потребуючи жодного схвалення, крім свого власного. Ми навчилися жити тут і зараз інтенсивніше, знаючи, що єдиний теперішній час – це той, в якому ми живемо. Час – це абстракція, ідея, яка існує лише тоді, коли ми встановлюємо для неї межу. Без цього посилання на початок і кінець час був би вічністю. Але поки ми живемо цим життям, ми перебуваємо в тому відрізку часу, в якому нам судилося жити, і саме зараз ми робимо свій вибір, можемо діяти і завжди вдосконалювати себе.
❓ Цього року вам виповнилося 64 роки. Як ви справляєтеся з плином часу та зрілістю?
📝 Я не боюся плину часу і вірю, що він приходить, щоб покращити нас у всіх відносинах. Ми багато чого втрачаємо, але багато що і отримуємо, що покращує нас. Ми повинні навчитися старіти красиво, здоровими, з мріями, радістю та ентузіазмом. Життя – це чудова можливість для зростання, для віддачі, для обміну, і воно закінчується лише тоді, коли закінчується. Інша альтернатива – піти, і я не боюся цього моменту. Коли прийде мій час, я знатиму, як прийняти його і бути вдячною за все, що я пережила.
❓ Наскільки важливо грати Кларісі Ліспектор на сцені?
📝 На думку газети “New York Times”, Кларісі Ліспектор увійшла до десятки найвизначніших письменників світу, і зараз її відкривають для себе багато художників і митців, причому далеко за межами нашої країни. Світ відкриває для себе Кларісі Ліспектор, і вона така близька нам, її література звертається до нашого повсякденного життя.
❓ Як ви оцінюєте цей проєкт у своїй кар’єрі?
📝 Я люблю Кларісі з підліткового віку і все життя захоплююся її чарівною та загадковою творчістю, усіма її книгами. Книга її інтерв’ю, наприклад, у період, коли вона була журналісткою, просто неймовірна, це чудово – читати її враження про такі значні особистості у культурі нашої країни. Вона унікальна та дуже особлива. Цей проєкт – підтвердження моєї власної креативності та моєї ідентифікації з нею. Кларісі підштовхнула мене до того, щоб стати автором, який існував у мені, поглянути на свої ідеї та взятися за драматургію з її слів було великим викликом. Кларісі вірила в мій політ, у мою свободу бути і творити, і через цей мій погляд я змогла розповісти про Кларісі, яка існує в мені і яка також представляє мене як жінку – як творця, як громадянина, як людину. Цей проєкт – поворотний момент у моїй кар’єрі.
❓ Як це – повернутися зі спектаклем?
📝 Це особливо для мене, після того, як я 10 років не брала участь у виставах з різних причин: втрата батька, втрата матері та пандемія. Тож це повернення дуже значуще, адже я відзначаю 50 років у цій справі. Це нове покоління, яке познайомиться з виставою, що приносить мені багато радості та очікувань, бо це нове сприйняття. Театр – це живе мистецтво, яке змінюється з кожною виставою.
❓ Які ваші кар’єрні плани на цей рік?
📝 Крім “Simplesmente eu, Clarice Lispector” в Ріо-де-Жанейро та подорожей Бразилією, є моя книга “O que transforma a gente”, яка стане лекцією. Я збираюся присвятити себе і цьому, а також виходу фільму “O advogado de Deus” Вагнера де Ассіса та іншим проєктам, про які поки що рано говорити… хороші речі не за горами.