Бет Мендес, яка була відсутня в новелах 7 років (з тих пір, як вона з’явилася у “Час любити” (2017) у невеликій ролі черниці Імакулади) святкує своє повернення на телеекрани.
У новелі Алессандри Поггі “Дівчина з обкладинки” вона грає симпатичну швачку дону Арлеті, яка живе надією возз’єднатися зі своєю дочкою Валерією (Жулія Стоклер), не знаючи, що вона померла під час сварки з Жуліано (Фабіо Ассунсон).
“Приємно повернутися до роботи після пандемії. Мені завжди подобався шоу-бізнес. Я у професії вже 58 років і захоплена всіма видами мистецтва”, – наголошує вона.
Незважаючи на свої страждання, дона Арлеті знаходить радість у житті, працюючи швачкою на телеканалі “Ондас-ду-Мар”.
Сама Бет зізнається, що не дуже добре володіє голкою та ниткою.
“Робота пом’якшує смуток дони Арлеті, вона задоволена своєю посадою і любить її. У той же час це її спосіб заробити на життя. Я шию дуже мало. Вмію тільки поставити латку і пришити ґудзики, а Арлеті вміє все”, – каже Бет.
Роль Арлеті спочатку була невеликою, але з кожною серією ця героїня отримує дедалі більше простору у сюжеті. Незабаром глядачі дізнаються, що, намагаючись заглушити тугу за дочкою, жінка звикла до випивки. Крім того, вона зблизиться з Біа, не знаючи, що та її онука.
Бет Мендес – більше, ніж актриса. Вона є символом опору, фігурою, яка відстоювала свою політичну позицію протягом десятиліть у суворому контексті військової диктатури – у той час, коли це було не лише рідко, а й небезпечно. Вона була обрана депутатом у той час, коли в політиці було так мало жінок, що один журналіст навіть сказав у статті в журналі “Manchete”, що Бет та інші жінки-депутати “прикрашали сесії Конгресу”. Повна поблажливості фраза відбивала вузький погляд на роль жінки у політиці, але Бет сміливо зустріла цей виклик.