Кармен – героїня, яку Соланж Коуту грає у новелі Алессандри Поггі “Дівчина з обкладинки”, чимось нагадує актрисі її найзнаменитішу героїню – дону Журу з “Клона”. Соланж запевняє, що надто довго не отримувала подібної ролі, і не приховує своєї радості від того, що її нова робота в ролі бабусі Беатріс (Дуда Сантос), головної героїні новели, припала до душі глядачам.
💭 “Саме завдяки Журі я отримала роль Кармен! [сміється актриса]. Це добра, ласкава жінка, яка при цьому не втрачає свого життєлюбства та стійкості. Кармен дає мені можливість знову показати людям те, що в наш час стало рідкістю – вона завжди готова підтримати своїх близьких і прийти їм на допомогу”.
У реальному житті у Соланж 4 онуків, яких вона дуже любить, хоча і не готова бути з ними постійно, воліючи бачитися з малюками у вихідні.
❓ Чому вас так довго не було на телеекранах?
💭 “Запрошення на ролі не надходили через пандемію, але в цей період я встигла знятися у фільмі та 3 серіалах для стрімінгових платформ, так що без роботи я, слава Богу, не залишалася. Бракувало тільки ролей у новелах, за якими я дуже сумувала”.
❓ Вам подобається зніматися в новелах?
💭 “Так, я люблю тривалий знімальний процес. Мені подобається приходити на студію, спілкуватися з колегами. Я скучила навіть по студії [“Глобо”], адже я бачила, як вона будувалася, і кожного разу, коли я приїжджаю туди, мої очі наповнюються сльозами. Я з тих, хто любить не лише свою професію, але і все, що з нею пов’язано: декорації, освітлення, камери… Студія для мене начебто кухня – найчистіше та найулюбленіше місце в будинку”.
❓ Яким було ваше повернення до жанру новел?
💭 “Я сумувала не тільки за новелами, а й за роллю ніжної, люблячої, милої і водночас сильної жінки. Кармен – жінка, яка сама виховує свою онучку та дітей у притулку “Сонечко”, я якраз така”.
❓ Яке послання ви хотіли донести до публіки?
💭 “Моя героїня протягом новели говорила з глядачами про материнство, безпритульних дітей, безперервність щастя, і про те, як перетворити біль у любов”.
❓ Чи вважаєте себе сильною жінкою?
💭 “Я дуже сильна, а якщо і плачу, то тільки під душем, поки ніхто не бачить (сміється акторка)”.
❓ Звідки береться та сила, яку ви привносите до своїх персонажів?
💭 “Вона вже закладена в них спочатку. Насправді, я починаю уявляти собі своїх героїнь вже на етапі читання сценарію. Вони народжуються природним чином, кожна по-своєму. Хтось із них упереджений, хтось страждає, а є і вельми бойові жінки”.
❓ Персонажем, який ознаменував вашу кар’єру, була дона Жура у новелі “Клон”. Як ви оцінюєте цю роль?
💭 “Жура стала поворотним моментом у моєму житті. Адже до цього, протягом перших 15 років своєї кар’єри, я грала страждаючих жінок, які найчастіше були покірними долі, таких, як Роза, мати Шикіньї Гонзаги в мінісеріалі “Шикінья Гонзага: музика її душі” (1999), А потім з’явилася Жура і все змінила. Її не забули й до сьогодні”.
❓ Вас все ще впізнають на вулиці по цій ролі?
💭 “Постійно! Мене або називають доною Журою, або кажуть її коронну фразу: “Це вам не жарти”. Роль Жури – це дар Божий, справжнє диво, тому що її пам’ятають після багатьох років”.
❓ А що стосовно майбутнього? Чи хочете ви продовжувати зніматися в новелах?
💭 “Звичайно! Я така ж, як сеньйора Лаура [Кардозо] та сеньйора Фернанда [Монтенегро]. Поки мене тримають ноги, я йтиму вперед!”.
