46-річна актриса Дебора Фалабелла розповіла про свої стосунки з чоловіком Фернандо Фрайєю та згадала час, коли вони вирішили жити окремо. Актриса наголосила, що її стосунки з партнером відрізняються великою зрілістю та взаєморозумінням.
Дебора також розповіла про своє рішення приховати своє особисте життя від ЗМІ та громадської уваги.
💭 “Я завжди вважала, що публічність – це щось протиприродне, і коли я переступаю цю межу, мені стає не по собі. Я волію, щоб вся увага була прикута до моєї роботи. Багато хто називає мене ім’ям моєї героїні, і мене це ніколи не бентежило”, – додала вона.
Її монолог “Prima Facie” приваблює 80 тисяч глядачів. У ньому вона розмірковує про сексизм, шлюб, материнство і скромний спосіб життя. Протягом 2 годин актриса переконливо грає адвоката Тессу, успішну професійну актрису, яка після зґвалтування викриває сексизм, який укорінився в судовій системі, і переосмислює свої переконання щодо своєї професії. Вистава, що має успіх у критиків, уже принесла Деборі три нагороди за кращу жіночу роль: Shell, APTR і APCA. Після вистави до Дебори звернулися жінки, зворушені історією її героїні.
💭 “Вони приходять до мене, щоб обговорити монолог і починають ділитися своїм досвідом”, – каже актриса, яка, за її словами, ще більш чутлива до цієї теми.
❓ Крім “Prima Facie”, ви зіграли у виставі “У цьому світі цієї сяючої ночі” (2019) і зіграли Лусінду в новелі “Земля і пристрасть” на телеканалі “Глобо”. Всі ці роботи так чи інакше торкалися теми гендерного насильства. Це ваш умисний вибір?
📝 “Це пов’язано з бажанням зрозуміти, чому ми стикаємося із насильством. Моє покоління мало говорило про це в молодості, а зараз ми спостерігаємо сплеск зареєстрованих випадків насильства. З віком ми відчуваємо потребу розібратися із цими проблемами. Я набагато сприйнятливіша до розуміння подібних випадків. Коли я чую історію моєї подруги, вона торкається і мене. У виставі йдеться про насильство, скоєне кимось із близьких. Тому ми запитуємо себе, чи не стикалися ми самі з цим будь-коли”.
❓ Ви коли-небудь зазнавали домагань?
📝 “Ми, жінки, переживаємо ситуації, хай навіть котрі тривають одну ніч, а потім, коли ми оглядаємося назад і розуміємо, що пережили якесь насильство або щось, чому у нас не вистачило сил сказати “ні”. На роботі мене завжди вважали сором’язливою та замкненою. З того часу, як я почала працювати в дуже юному віці, в театрі в 16 років, а на телебаченні в 19, це було способом захистити себе в середовищі, яке може бути дуже жорстоким. Сьогодні я сприймаю свою тодішню поведінку негативно, тому що, можливо, це заважало мені більше спілкуватися з людьми протягом усього мого життя”.
❓ У постановці вирішили не показувати саме зґвалтування. Чому цей вибір був важливим?
📝 “Ми хотіли, наскільки це можливо, уникнути того, щоб дивлячись на це хтось відчував якісь почуття або фетишизувати це. Ми показуємо сувору реальність, жінку, яка дає свідчення”.
❓ Як спектакль впливає на глядачів?
📝 “Спочатку люди розслабляються і навіть сміються з того, що говорить персонаж. Коли я виходжу на авансцену (і розповідаю історію зґвалтування), панує гробова тиша. Глядачі немов падають разом зі мною в прірву”.
❓ Чи є у вас зворотний зв’язок із глядачами?
📝 “Багато хто коментує монолог і, ніби в унісон, починає розповідати про те, що пережили. Є і чоловіки, які кажуть, що багато чого переосмислили”.
❓ Ваш виступ вражає як репліками вашої героїні, так і мовою її тіла. Як ви готуєтеся до ролі?
📝 “Спектакль змусив мене змінити спосіб життя. Я завжди дбала про себе, але мені потрібно було по-справжньому зрозуміти своє тіло та голос як робочі інструменти. А ще я наближаюся до менопаузи, коли у жінок часто змінюється характер. Я йду зі спектаклю дуже втомленою, і якщо в мене напружений тиждень, це відбивається на моїй грі”.
❓ Крім вистави, цього року ви знялися в кількох фільмах.
📝 “Я не хочу повторюватися, але актриси, захоплені своєю професією, готові до такого. Були проєкти, які я не хотіла пропустити. Один з них – фільм про актрису Касільду Беккер (1921-1969), жінку, яка працювала 7 днів на тиждень, репетирувала по 8 годин на день, грала в п’єсах, а потім зайнялася телетеатром”.
❓ Незважаючи на вашу популярність, ви всі ці роки ви залишалися дуже скромною. Наскільки це є цінним?
📝 “Я завжди вважала публічність чимось неприродним, і коли я переступаю цю грань, мені стає погано. Я волію, щоб увага була зосереджена на моїй професії. Багато хто називає мене іменами моїх персонажів, і це ніколи не було проблемою. Мене пам’ятають по моїй роботі, а не за зовнішністю”.
❓ Однак вам довелося зіткнутися зі сталкеркою…
📝 “Так… Це прикрий випадок. Ніхто не хотів, щоб це сталося. Але я захищена законом”.
❓ Серед ваших рідкісних особистих постів у Instagram є освідчення в коханні вашому чоловікові Фернандо Фрайї. Як це – переживати зріліші стосунки після материнства та розлучень з колишніми коханими?
📝 “Чудово зустріти когось вже будучи зрілою. Ми якийсь час жили в різних будинках, а тепер, оскільки обидва багато працюємо, здається розумним жити разом. Насолода від таких відносин – це можливість розуміти, як складеться цей шлюб”.
❓ Чи важко бути матір’ю дочки-підлітка? Кажуть, 16 років – непростий вік.
📝 “Якщо ви відкриті до нового, ви побачите, як корисно спостерігати за тим, як нові покоління взаємодіють зі світом. Те, що було проблемою для нас, для них більше не є проблемою. Але світ дуже небезпечний, і ризик – на мобільних екранах, а не на вулиці. У нас більше немає відчуття безпеки, навіть коли наші діти вдома”.
❓ В епоху повернення естетичних стандартів, як це на вас впливає?
📝 “Зрілість приносить мені більше спокою, ніж стресу. Доводиться працювати над своїм емоційним інтелектом, адже я бачу, як старію. Але для мене це більш природно, ніж проходити купу процедур і не впізнавати себе в дзеркалі. Є жінки у віці, якими я захоплююсь і яких вважаю красивими. Коли бачиш красу в старінні, стає легше”
❓ Ви згадували, що страждали від депресії та панічних атак. Як це проявилося?
📝 “Зараз мені легше. Але в цьому метушливому світі потрібно бути обережним. Постійно багато інформації, WhatsApp включений, і ти на зв’язку кожен день. Необхідно бути продуктивною, завжди думати про майбутнє. Але коли я на сцені, я дві години живу виключно сьогоденням”.
