Про свою сором’язливість: “Буває неприємно, тому що через сором’язливість тебе іноді вважають надто серйозною. Нині в мене період несором’язливості. А взагалі у мене є відмовка – я з Мінас-Жерайса (сміється). На сцені я кардинально змінююся, тому що ніби ховаюся за своїм персонажем. Я у дитинстві була мовчазна, у мене була одна подруга. І завдяки театру я отримала голос. Там мені надали головну роль. До цього я грала роль квіточки у кутку. Мистецтво, персонажі, яких грала, допомогли мені виразити себе, бути почутою. І досі мені легше позначати свою позицію, висловлювати свою думку саме через персонажі”.
Про те, чи було бажання піти з акторської професії: “Був час, здається, після “Клона”, коли слава, що обрушилася, мене налякала. У якийсь момент ти просто вже на межі від пильної уваги до себе, набридає говорити про своє особисте життя. Не те, щоб я перехотіла бути актрисою, просто виникли думки зайнятися чимось іншим або грати лише у театрі”.
Про складність ролі Ніни у “Проспекті Бразилії”: “Складність Ніни полягала в тому, що вона була інтроспективним персонажем. Вона була відкритою героїнею. І вона шукала помсти. Я кажу Адріані (Естевес): “Ти грала лиходійку. Скільки зла завдала твоя героїня. Але є люди, які досі мені кажуть, що я була жахливою. Мовляв, скільки Ніна поганого зробила Карміньї”. А я така: “Я?!” (сміється). У моєї героїні була внутрішня озлобленість, похмурість, а героїня Адріани була сонячною злодійкою. Цим і приваблює сценарій Ж.Е. Карнейру. Наші персонажі під час історії мінялися ролями”.
Про припинення театральної групи Grupo 3 de Teatro після 16 років існування: “Ми виступимо у серпні з нашою останньою п’єсою і всі – ми дуже близькі друзі, але кожен піде своєю дорогою. Я, Яра де Новаес і Габріель Пайва. Я планую самостійно вести цей проект. Він мені дуже дорогий. Але це не означає, що ми більше не матимемо спільних проектів. Взяти Яру, яка поставила мій перший монолог “Prima Facie”.
Про п’єсу “Prima Facie”: “Це жіноча п’єса, але вона не виключає чоловіків із суперечки. Ось що чудово. Це важливо. Чоловіки повинні познайомитись із цією п’єсою. Чоловіки, які подивилися цю виставу, побачили спочатку круту жінку, приголомшливого адвоката, все їй по плечу, вона немов мужик. І раптом вони бачать її падіння, система, якій вона служить, дала їй копняків. І ця п’єса навіть стала обов’язковою для студентів на юрфаку, які навчаються на суддю, аби вміти вирішувати ці проблеми. Адже система, в якій домінують чоловіки, навіть не знає, як поводитися з жінкою, яка зазнала сексуального насильства. Жінка йде в поліцію жертвою, а виходить – ніби вона ще й винна у тому, що з нею сталося. У нашій команді є чоловіки. І я пам’ятаю після першої репетиції вони ні слова не вимовили. Потім сказали, що повернулися додому із неприємним осадом. Адже в п’єсі йдеться не про жінку, яку зустріли на вулиці і зґвалтували, а про те, коли ти зазнаєш насильства з боку коханої людини, в хвилину уразливості, переживаєш домашнє насильство. Скільки років ми це терпимо. Ще нещодавно секс без згоди у шлюбі не розглядався як зґвалтування… Головна героїня Тесса геніально прописана. Вона приковує до себе увагу. І присягаюсь, я ще ніколи не відчувала того, що відчуваю, граючи цю героїню. І це мій перший монолог. Прямий контакт із публікою, я вловлюю найменші зміни у залі, чую навіть подих”.
Про те, чому вона обрала “Prima Facie”: “Я хотіла зіграти монолог. Не знаю чому, бо потім я злякано усвідомила, що це справжній марафон (сміється). Коротше, вирішила, що Яра має поставити мою першу моновиставу. Ми почали шукати текст, подумували адаптувати щось із літературних творів, але це складно. А потім я згадала про цю п’єсу. Однак виявилось, що на неї вже продано права. Я така: “Шкода”. Через 15 днів зі мною зв’язався один із продюсерів і сказав, що купив п’єсу і хоче, щоб я зіграла у спектаклі за нею”.
Про зйомки в новелі “Дітвора” в Аргентині в ролі Естрели: “Це моя перша новела, та ще й за кордоном. Нас знімали аргентинці. Говорили ми португальською, але я трохи вивчила іспанську. Це було чудово. Я набиралася теледосвіду, якого в мене практично не було. “Дітвора” була феноменом. Я правда не змогла бути на їхньому шоу на стадіоні “Маракана”. Безумство. У всіх піснях у “Дітворі” мене дублювали. Я намагаюся щось співати, але до моєї мами – оперної співачки – мені як до Місяця”.
