Маріана Сантос, яка грає в новелі Жоао Емануела Карнейру “Одержимість тобою” роль Фатіми, яку постійно принижує її чоловік Робсон (Еріберто Леао), критикуючи її фігуру, змушуючи сидіти на дієті та займатися спортом, каже, що в її житті теж були моменти, коли їй потрібно було використати свою внутрішню силу: від фінансових труднощів, з якими вона зіткнулася у дитинстві, до панічних атак.
☁ “Я могла б зробити Фатіму агресивною та жорстокою, але зрозуміла, що вона мила, як багато жінок, які живуть у подібних відносинах і нормалізують насильство. Вона персонаж, який уособлює жінок з різних соціальних верств та вікових груп. Фатіму люблять, тому що вона дуже світла. Я отримую тисячі повідомлень від жінок зі словами подяки. Нещодавно я зайшла в аптеку і дівчина-продавчиня сказала, що в неї такі ж стосунки, як у Фатіми з Робсоном. Я була зворушена. В мене самої також були схожі стосунки. В мене був хлопець, який почав мене обмежувати. Я не могла виходити на вулицю після роботи, тому що він вважав, що я роблю щось не так. Одного разу я загубила свій мобільний, а коли знайшла його, там було 50 дзвінків від нього. Я говорила, що збираюся розлучитися з ним, а він непритомнів, щоб я відчула себе винною. Наступного дня він писав мені красиві листи зі словами, що я особлива. Це був дуже сильний емоційний шантаж. Я поклала цьому край. У мене були ще одні дивні стосунки. Я купила вбрання для вечірки: вузькі чорні штани, синю блузку та піджак. Коли хлопець приїхав за мною, він сказав, що не поїде зі мною через мій одяг: штани виглядають вульгарно. Він пішов, а я довго плакала. Моя голова розривалася від болю, і я роздумувала, чи не відмовитися від вечірки. Моя подруга сказала, що я чудово виглядаю, і переконала мене йти. Часом ми переживаємо аб’юзивні стосунки і усвідомлюємо це тільки потім”.
☁ “Мої батьки розлучилися, коли я була зовсім маленькою (мені було 7 років). Ми мали важкі часи, мені довелося рано почати працювати, щоб допомогти мамі. Я поєднувала роботу в дитячих спектаклях з роботою адміністратора та офіціантки на вечірках з нагоди 15-річчя, потім була помічницею педагога. Я викладала дітям від 0 до 0 6 років, а також підліткам. Був період, коли я викладала у трьох різних школах. Я ніколи не голодувала, але моя мама завжди позичала гроші в банку. Їй це вдавалося. Вона продавала косметику, продукцію Natura та Avon… А ще вона закладала прикраси, що дісталися мені у спадок від бабусі. Я хотіла зробити ремонт у домі матері, купити диван, але в мене не було грошей. Телевізор у мами був дуже старий. Він показував лише половину зображення, треба було постукати по ньому, щоби все побачити. Це був дуже складний час”.
☁ “Моя самооцінка дуже сильно вагається. Іноді я прокидаюся з думкою, що я огидна і стара, іноді думаю, що я прекрасна і розумію, як добре старіти”.
☁ “Я вирішила не заводити дітей. Був час, коли я сумнівалася в собі. Я весь час відкладала це на потім, але нарешті зважилася визнати, що я цього не хочу. Найбільше випробування у житті жінки – це бути мамою. Щоб отримати цей унікальний складний досвід, потрібно дуже сильно цього хотіти. Я не відчувала жодного тиску з боку родини чи чоловіка. Але деякі жінки засуджують себе за те, що вони не мають дітей”.
☁ “Все своє життя я живу з панічним розладом. Це почалося в дитинстві, припинилося, а потім повернулося в підлітковому віці. Був час, коли мені були потрібні ліки. Але при цьому я не відчувала паніки ні на сцені, ні на викладацькій роботі, тобто саме тоді, коли я була найбільш схильна до ризику. Але дістатися до цих місць було важко. Я мала жахливі кризи. Я занедужувала, їдучи далеко від дому. Під час подорожей у мене було шалене серцебиття. Я переїхала до Сан-Паулу, спеціально створюючи таку ситуацію, щоб побороти паніку. Я досі ходжу на консультації до психолога і ходитиму завжди. Сьогодні я маю інструменти для боротьби з панікою, але я знаю, що мені доведеться мати з нею справу все життя”, – підсумовує актриса.
