На створення образу Лоли, лиходійки з новели “Фатальна краса”, сценариста Рафаеля Монтеса надихнула його мати:
💭 “Злодій – це не хто інший, як той, хто дійсно хоче досягти своєї мети, як і герой, тільки лиходій готовий зайти далі”, – каже письменник.
Письменник Рафаель Монтес став широко відомий останніми роками завдяки таким успішним романам, як “Таємна вечеря” та “Доброго ранку, Вероніко” – цей роман, успішно адаптований самим автором, став серіалом “Netflix” з Таінною Мюллер у головній ролі. Тепер Монтес дебютує як сценарист теленовели “Фатальна краса”.
Сценарій новели поєднує традиційні новели та мелодрами з критикою професіоналів ринку естетики в країні, де існує справжня одержимість пластичними операціями, процедурами та хірургічними втручаннями. Рафаель розповів про те, що його надихало на створення новели. Прототипом лиходійки цієї історії, Лоли (Каміла Пітанга), послужила, в тому числі, і його мати.
💭 “Жахливо це говорити, але мене дуже надихає моя власна мати (сміється), жінка скромного походження, яка завжди була дуже амбітною, і мріяла пробитися в житті. Звичайно, на відміну від моєї матері, Лола має непропорційні амбіції та величезні зв’язки. Її не влаштовує те скромне життя, яке вона веде, вона хоче бути королевою краси, мати власну клініку”, – заявив Рафаель Монтес.
Сценарист продовжує, даючи визначення тому, який тип злодійки подобається йому в драматургії, і розкриваючи більше подробиць про Лолу:
💭 “Мені не подобаються лиходії, які просто без причини творять шалені речі. Лиходій – це не хто інший, як той, хто дійсно хоче досягти своєї мети, як і герой, тільки лиходій готовий зайти далі”, – каже письменник. “Лола розумна, гарна і знає, що зможе досягти бажаного. І, як і моя мама, Лола настільки пристрасна, що не думає, перш ніж щось сказати. А коли вона каже щось безглузде, щось, що може призвести до скасування, для неї це не проблема, вона справляється, і в цьому її чарівність. У нас є такі інфлюенсерки та актриси. Лола чимось нагадує мені Сюзанну Віейру. Навіть деякі крилаті фрази Лоли я запозичив у своєї мами, наприклад: “Не будь я собою, я б собі заздрив”. Ось так фраза! У ній відбито абсолютне почуття власної гідності”, – робить висновок письменник.