На думку бразильських телекритиків, новела “Три грації” демонструє – судячи з синопсису та опублікованої на даний момент інформації, – більш чітку прихильність до створення складних та етичних персонажів, здатних викликати у глядачів щире співчуття, ніж новела “Все дозволено”.
Мова вже не про класичне питання з “Все дозволено” (1988) – “Чи варто бути чесним у Бразилії?”, а про його необхідне оновлення: питання тепер звучить як: “Що ми можемо зробити, щоб не бути знищеними тими, хто обирає шлях нечесності?”.
Новела, якщо вона вірно дотримуватиметься своєї початкової ідеї, обіцяє відродити забуту аксіому, що рідко застосовується до сьогоднішніх позитивних персонажів: бути хорошим – не означає бути дурним.
Головна героїня новели Жерлусі, яку грає Софі Шарлотт, – яскравий приклад такої героїні: одинока мати, працелюбна, цілеспрямована і така, що глибоко співпереживаю життю багатьох бразильських жінок. Їй належить зіткнутися з серйозною моральною дилемою: чи використовувати гроші лиходіїв, які роблять замах на життя її матері та жителів фавели для того, щоб врятувати жертв цих лиходійств.
Лиходії, у виконанні Грасіеллі Массафери і Муріло Бенісіо, уособлюють зарозумілий середній клас, який нехтує завзятою працею та чесністю. Їхні вчинки прописані в сценарії так, щоб викликати огиду, а не захоплення, що зустрічається все рідше в сучасних новелах, де лиходійство часто романтизується не лише сценарієм, а й монтажем, який використовує такі прийоми, як комічні музичні композиції, покликані пом’якшити дії лиходіїв.
