Чудово виконавши роль італійця Жереміаса Бердинацці у новелі Бенедіто Руй Барбози “Фатальна спадщина”, 68-річний Раул Кортез готується з’явитися на телеекранах у ролі Франческо, ще одного італійського іммігранта, у новій 8-годинній новелі того ж автора, “Земля любові”. Його персонаж вплине на долю Жуліани (Ана Паула Арозіо), головної героїні новели.
Раул походить із благородного сан-паульського роду, і живе там же, де й народився – у районі Санто Амаро, разом із однією зі своїх дочок, 19-річною Марією. Друга , 35-річна Ліжія нещодавно подарувала батькові, який знявся у фільмі Луіса Фернандо Карвалью “Стара фазенда” (відомому в англомовному прокаті як “Зліва від батька”, – прим.), і зайнятому в п’єсі “Вірний погляд: Пессоа і Лорка”, другу онучку – Клару.
Як завжди елегантний, Раул зустрів кореспондентів журналу “СОNTIGO” у своєму кабінеті, обладнаному в сан-паульській квартирі, і неквапливо покурюючи одну сигару за іншою, розповів про передчуття роботи над новою роллю та багато іншого. Актор стверджує, що щасливий в особистому житті, але воліє не надто заглиблюватися в цю тему.
❓ Як Ви готуєтеся до нової ролі?
📝 Я вже прочитав сценарій перших серій, і намагаюся зрозуміти, як мені краще “підібратися” до свого персонажа Франческо, щоб той поступово ожив у сценах новели. Для цього мені доведеться провести чималу дослідницьку роботу. Я продовжую посилено займатися італійською, і вже відпустив вуса – вони стануть однією з характерних рис зовнішності мого героя.
❓ Ви вже добре розмовляєте італійською?
📝 Ні. Я вивчив деякі фрази, і вмію імітувати італійський акцент, так що якщо вирушу в подорож до Риму, не пропаду, і зможу досить добре порозумітися, але мені хочеться вивчити мову ще краще, і навіть після закінчення зйомок у новелі я продовжу вивчення італійської.
❓ Пам’ятається, під час зйомок у “Фатальній спадщині” Ви говорили, що вступаєте в нову фазу – адже Ваш герой, Жереміас Бердинацці, дуже відрізнявся від тих лиходіїв, яких Ви зазвичай грали в новелах. Чи вважаєте Ви, що завдяки Жереміасу у Вас з’явився шанс грати абсолютно новий для Вас тип героїв теленовел?
📝 Так, тому що Жереміас швидше нагадує тих героїв, яких я зазвичай граю в театрі. Можу сказати, що він став моїм першим яскравим персонажем на телебаченні. Роль Жереміаса – дуже сильна роль, і зігравши її, я сказав Боні (Жозе Боніфасіо Собріньйо, – прим.), який тоді заправляв усім на “Глобо”: “Сподіваюся, мені завжди пропонуватимуть подібні ролі”. Схоже, до мене справді прислухалися.
❓ Зараз “Фатальний спадок” повторюють у рубриці “Це варто подивитися знову”. Як це переглядати свою колишню роботу? Чи відрізняється це відчуття від того, що Ви відчували, граючи у цій новелі?
📝 Ви навіть уявити не можете, наскільки! Сидячи перед телевізором, я не перестаю сам собі дивуватися і думати: Це ж треба, невже я зробив саме такий жест? Невже зіграв цю сцену саме так?”. Я здивований, але й гордий теж.
❓ Прем’єра “Землі любові” відбудеться напередодні нового, 2000 року. Як Ви вважаєте, те, що прем’єра призначена на таку значущу дату, підвищує глядацькі очікування від неї?
📝 Для мене велика честь брати участь у новелі, прем’єра якої відкриває нове тисячоліття. Це приголомшливий момент і причин тому кілька: у 2000 році виповнюється 500 років від дня відкриття Бразилії, з настання Нової Ери. По-моєму, сама можливість відсвяткувати все це вже є не що неймовірним. Ну, я щодо очікувань, які публіка пов’язує з новелою … думаю, ці очікування цілком природні: адже мова йде про новелу Бенедіто Руй Барбози, а Бенедіто ніколи не помиляється! Його ім’я – синонім успіху!
❓ Які Ваші взаємини з релігією та вірою?
📝 Я отримав католицьке виховання, і вірю в Бога, але при цьому я бразилець, і поважаю вірування, властиві корінним представникам нашого народу, такі як релігія кандомблі, що змішує релігійні уявлення чорношкірих рабів з догматами християнства і католицизму. Я переконаний, що віра є важливою і необхідною: вона допомагає впорядковувати особисті та моральні аспекти в житті кожної людини. Без віри, якою б вона не була, жити набагато складніше.
❓ А як щодо забобонів? Чи могли б Ви назвати себе забобонною людиною?
📝 Так, дуже. Назвіть будь-яку прикмету, і зрозумійте, що я швидше за все в неї вірю (сміється Раул). Наприклад, репетируючи, я дотримуюсь безлічі всяких ритуалів: якщо в день першої репетиції я входячи в зал, переступив поріг правою ногою, значить робитиму так до самого закінчення репетицій. Якщо сів за робочий стіл з певного боку, значить, поки репетиції не закінчаться, сидітиму саме з цього боку. Цим правилам я дотримуюся неухильно. У той же час, я навряд чи зможу пояснити, як знаходжу вірний тон при створенні своїх персонажів, але це відбувається не під час примірювання костюмів: це, мабуть, було б надто просто. Я приміряю на себе долю персонажа, і часом для того, щоб зрозуміти його досить якоїсь невеликої деталі: наприклад, варто мені опертися на тростину, граючи Жереміаса в “Фатальній спадщині”, як я відчував біль у спині, але це була не моя біль. Це боліла спина Жереміаса. Відчувши цей біль уперше, я зрозумів, що знайшов персонажа.
❓ Ви відчуваєте себе зобов’язаним створити в новій новелі персонажа, який полюбився б публіці настільки ж сильно, як полюбився свого часу Жереміас Бердінацці?
📝 Ні, я жодною мірою не беру на себе таких зобов’язань. Успіх приходить тоді, коли актор робить свою роботу із задоволенням. Я хочу насолодитися роботою, відчути радість від гри, а в іншому вся справа часу. Адже життя змінюється, і ми разом з ним, а значить, жоден персонаж ніколи не зможе стати таким самим, як інший.
❓ Коли у 80-ті Вас запросили працювати на телебаченні, у Вас за плечима вже була 40-річна акторська кар’єра. Як склалися Ваші стосунки зі світом телебачення?
📝 Мені, як акторові, цікаво працювати в новелах, адже це навіть потужний інструмент розвитку кар’єри. Новели в нашій країні є важливою статтею експорту, а актори давно вже не поділяються на суто театральні, телевізійні та кіношні. Робота в новелах має безліч переваг, особливо, коли йдеться про по-справжньому якісні, добре зроблені новели.
❓ Чи відмовлялися Ви коли-небудь від ролей у новелах?
📝 Ні, але одного разу я засумнівався, чи варто мені погоджуватися на роль Віржіліо Асунсона у новелі “Секрет тропіканки” (1993). Це було в ті часи, коли 6-годинні новели мало хто дивився, принаймні вони не були такі популярні, як зараз. Подумавши, я все ж таки погодився на роль, тому що почував себе зобов’язаним це зробити, а новела в результаті мала великий успіх.
❓ Чи маєте Ви можливість вибирати ролі на свій смак?
📝 Я б не сказав, що маю таку можливість, проте запрошення на ролі завжди надходять до мене в потрібний момент, і я, зрештою, завжди їх приймаю. Моя творча доля складається не зовсім так, як доля деяких моїх колег, і в моєму житті, слава Богу, ніколи не виникало проблем через новели.
❓ Тим не менш, Ви славитеся любителем сварок.
📝 Такі плітки мені навіть подобаються, це все – наслідки слави та успіху. Вороги є у всіх, і всі весь час сваряться, тільки уявіть, як нудно живеться людині без ворогів! А щодо мене, то я маю досить складний характер, і це багатьом заважає, як, втім, і мій талант. Корінь всіх моїх проблем у цьому.
❓ А якою є Ваша думка про акторів нового покоління?
📝 Думаю, що серед молоді є як ті, хто просто хоче засвітитися на екранах, так і ті, для кого акторство є покликанням. Сумно бачити, як багато довкола тих, хто мріє прославитися, трясучи дупкою, а домігшись слави, гордо називає себе акторами.
❓ Як Ви ставитеся до старіння, чи приймаєте свій вік?
📝 Справа не в тому, щоб “прийняти свій вік”, а в тому, що бажання залишатися молодим, не будучи молодим, насправді може перетворитися на хворобливу одержимість. Найважче звикнутися не з віком, а з життєвим багажем, що накопичився, з тим, що ти встиг, і чого не встиг зробити. Найважчим для мене став 60-річний вік. Я прокидався вранці і не знав, що робити, як далі жити. Переступивши цей рубіж, я зрозумів, що цей крок став у чомусь визначальним для мене та мого подальшого життя. Так, я людина у віці. Як то кажуть “всі ці роки – мої”. Тільки не питайте, скільки мені років!
❓ Але…
📝 Так, ось така я суперечлива людина! А як же інакше? Всі ми сповнені протиріч! (усміхається актор).
ІНТЕРВ’Ю 1999 року.