Новела “Небезпечні світські дами”, яка вперше вийшла в ефір у 1992 році, нещодавно увійшла до каталогу “Globoplay”. Дія цієї комедії відбувається у Сан-Паулу. Одну з головних героїнь на ім’я Леда Валленарі грає Сільвія Пфейфер. Актриса наголошує на важливості цієї новели в її кар’єрі, розповідає про свій відхід з телебачення і робить зізнання, говорячи про ейджизм.
❓ Сильвіє, ви здивувалися появі новели на “Globoplay”? Ви збираєтесь дивитися?
📝 Я не очікувала. Я не є постійним користувачем потокових платформ, я люблю книги та кіно. Я дивлюся повтори новел на “Viva”. Мене привабило те, що я побачила багато коментарів від своїх підписників: “Чому не повторюють “Небезпечних світських дам”? Від Себастьяна Масіеля, я дізналася, що новела буде показана на “Globoplay”. Я була дуже рада, і люди з радістю відгукнулися на мій пост про це у сторіс.
❓ Чим була для вас ця робота? Це дуже популярна новела, як вона вплинула на вашу кар’єру?
📝 Це популярна новела, водночас вона популярна не у поверхневому сенсі. У сценарію складний текст і зрозуміти таймінг сценариста Ломбарді, його іронію, гумор було не просто, це стало великим викликом. Я була дуже щасливою, бо це була моя третя робота на телебаченні. Усі були дуже схвильовані, оскільки нам дістався сценарій із великою кількістю гумору, дії, швидкості, але при цьому новела була легкою. Ми дуже багато працювали, тому що доводилося знімати багато сцен в кожній серії. Було дуже добре.
❓ Ви б могли назвати цю новелу однією з робіт, що найбільше запам’ятовуються, у вашій кар’єрі?
📝 Є люди, які, зустрівши мене, говорять про цю новелу, але я вважаю що новела повинна вражати не тільки нас акторів, а й глядачів. Часто ми відіграємо сцену та думаємо, що зробили це погано. Мені не подобається переглядати її, але потім ти розумієш, що все не так уже й погано, якщо враховувати контекст. А іноді буває навпаки. Після зйомок сцени я насилу можу дивитися її, вона ніколи не буває такою, якою ми її собі уявляли. Те саме я бачу і з персонажем в цілому, помічаючи наскільки сильно ця історія, цей персонаж вплинули на глядачів. Зазвичай люди говорять зі мною про новели “Моя любов, моя печаль”, про “Фатальний спадок”, потім про Лейлу Сампайо (“Вавилонська вежа”), але в такій же мірі, як про новели “Тропіканка” і “Небезпечні світські дами”.
❓ Ви дуже віддані своїй роботі, але чи не перфекціонізм заважає вам дивитися свої колишні роботи?
📝 Я дуже віддана всьому, що я роблю, але робота у професії змусила мене побачити себе в іншому світлі. Мені подобається і водночас і не подобається бачити себе. Переглядаючи старі роботи, я не відчуваю хвилювання, не критикую себе так сильно, більше аналізую. Я ніби стала більш поблажливою до себе.
❓ Як ви справляєтеся зі старінням? А як розвивалася у зв’язку з цим ваша кар’єра?
📝 Думаю, я сильно подорослішала за останні 5 років, у моєму житті багато чого трапилося. У 1990-х та 2000-х роках я багато працювала. А потім, з 2012 по 2015 рік, роботи поменшало. Я бачу себе зрілою жінкою. Звичайно, є проблеми: немає тієї життєвої сили, яка була у 30 років, але ми маємо мудрість, інший спосіб насолоджуватися життям. Бути вибірковим дуже добре. Бажання працювати є у мене постійно. Я завжди була дуже активною людиною, дуже продуктивною. Я почала працювати моделлю у 18-19 років і ніколи не зупинялася. Зараз мене дуже хвилює питання етики, тому що багато людей говорять про це, а насправді не роблять жодних дій, це мене непокоїть. Люди певного віку мають багато історій, які вони можуть розповісти, і багато питань.
❓ Востаннє ви працювали на телебаченні у новелі “Царі” (2022), чи збираєтесь ви повернутися на телебачення?
📝 Той факт, що я не працюю вже 3 роки, змушує мене замислитись: чому? Я не знаю. Можливо питання етики? Можливо, тому що на деяких каналах знижують вікову планку, але я красиво старію, і ставлю собі багато запитань. Я шукаю роботу. У мене є 3 театральні проекти. Сподіваюся, що 2025 рік дійсно буде трохи кращим, ніж останні 3 роки”.
