У синопсисі новели Розані Шварцман “Сама собі хазяйка” є сюжетна лінія, яка обіцяє навести на важливі роздуми про репрезентативність та інклюзивність на рекламному ринку. Новела, схоже, рухається в тому ж напрямку, що й інші новели, які намагаються торкнутися актуальних соціальних проблем, таких як відсутність расової та тілесної різноманітності у ЗМІ.
Леона, зіграна Кларою Монеке, постає як сильна героїня, яка не тільки справляється з поставленими перед нею завданнями, а й провокує структурні зміни в суспільстві, ставлячи під сумнів наявний статус кво. Партнерство із Самуелем, якого грає Хуан Пайва, вказує на те, що в новелі також буде порушено тему ролі колективної свідомості у перетворенні реальності. Самуель виступить проти одноманітності рекламних кампаній сімейної фабрики спідньої білизни. Будучи сином власника фабрики нижньої білизни багатія Абела (Тоні Рамос), юнак критикуватиме той факт, що рекламний відділ компанії завжди обирає худих, білих жінок (або навіть світлих мулаток) для рекламних роликів бренду.
Місце дії новели – фабрика нижньої білизни – символічно та стратегічно важливе: індустрію моди та реклами часто критикують за впровадження обмежених стандартів краси. Дискусія про те, як чорношкірі жінки, особливо з темнішою шкірою, відсуваються на другий план або ніби стають невидимими, надає сюжету глибини. Завдяки провокаційному сюжету новела здатна розпочати з глядачами діалог про репрезентативність та різноманітність, виходячи за рамки розваги та відкриваючи простір для дискусій про культурні та структурні зміни.