“Думаю, що коли в тебе немає покликання, ти розкриваєшся, у тебе з’являється безліч можливостей. Я завжди був і залишаюся дуже уважним”
Іван Санчес – мандрівник і невтомний читач, ми поговорили із зіркою теленовели “Con esa misma mirada” у готельному номері за кілька хвилин до його від’їзду до аеропорту. Ми поговорили про його участь у серіалі, який вже можна подивитися на “ViX”, і про те, яке місце займає ця постановка в його особистій та професійній траєкторії, котра привела актора з модельного бізнесу на телебачення і в театр, через новелу, з рідної Іспанії до Болівії, Італії, Греції, Німеччини та інших країн, де Мексика, звичайно, займає важливе місце.
❓ Ти казав, що не будуєш планів, що ґрунтуються на покликанні, але завжди чітко усвідомлював, чим хочеш займатися в кожний момент своєї кар’єри. Розкажи нам, чому ти вирішив: “Так, я зіграю Октавіо Ідальго в теленовелі “Con esa misma mirada”.
📝 Правду кажучи, ухвалити таке рішення було дуже легко. Я знав Епігменіо Ібарру з того часу, як приїхав до Мексики, багато років, хоча ми ніколи не працювали разом. Коли він зателефонував мені і запросив, я знімався у фільмі на Карибах; він розповів мені про проєкт, про те, що це буде серіал, що Анхеліка повертається до акторської діяльності, що в ньому будуть порушені такі теми, як розширення прав та можливостей жінок, і мені було дуже легко погодитись.
❓ Проаналізуємо твою кар’єру: успішний старт у модельному бізнесі, понад 30 телевізійних проєктів, включаючи такі відомі, як “Hospital central”, “La reina del sur” та “Yago”; 13 фільмів та 2 п’єси; варто задуматись, чи не краще працювати не за покликанням?
📝 Я шкодував про те, що не маю покликання; я розумію, що коли хтось має покликання, він завжди в центрі уваги, з підліткового віку. Але я також думаю, що коли ти не маєш покликання, ти розкриваєшся, у тебе з’являється безліч можливостей. Я завжди був і залишаюся дуже уважним. Зрештою, це інший підхід до життя. Є багато людей, які не можуть уявити себе фрілансерами, їх лякає нестабільність; у мене ніколи не було фіксованої зарплати, я ніколи не був держслужбовцем, я завжди жив у цьому дисбалансі, у цій невизначеності, не знаючи, що буде завтра. На щастя, життя посміхнулося мені. Щодня я міг займатися тим, чим хотів займатися в даний момент, і присвячував себе цьому з неймовірною повагою і працьовитістю, з усім, що це тягне за собою.
❓ Крім акторської діяльності, ти давно займаєшся продюсуванням кіно та театру і навіть написав новелу “Sueño”. Чому це була саме новела, а не сценарій для фільму чи серіалу, який ти міг би навіть зрежисувати?
📝 Думаю, через повагу до того, що я роблю. Мені знадобилося багато років, щоб почати писати новелу; повинні були відбутися певні події, пов’язані з одним моїм коротким твором, щоб я зрозумів, що мені потрібно виплеснути назовні те, що нагромадилося; я більше не міг це тримати у собі. Я визначаю себе як читача, а письменство викликало в мене величезне задоволення. Думаю, те саме відбувається і з ідеєю написати сценарій; це викликає у мене сильне задоволення. Думаю, що колись я стану режисером; насправді я вже зняв дещо, але не знаю, чи вийде щось у мене, подивимося.
❓ Що ти читаєш зараз?
📝 У мене завжди є кілька книг, які я почав читати: в даний момент я тільки-но закінчив читати “Retorno 201” Гільєрмо Арріагі, письменника, якого я люблю і до якого завжди повертаюся; я перечитую “Angels in America”, п’єсу Тоні Кушнера, яка була дуже відома у 90-ті роки; я аналізую книгу про незалежний кінопрокат і нещодавно почав читати ще одну, присвячену сценаріям, тож, можливо, це щось підкаже тобі стосовно твого попереднього запитання.
❓ Ти визначаєш себе як читача, але також вважаєш себе мандрівником; насправді твоя одержимість подорожами змусила тебе зайнятися модельним бізнесом у віці 17 років; це був твій спосіб почати подорожувати світом. Сьогодні, через понад три десятиліття, ти, як і раніше, одержимий подорожами. Що тобі ще належить побачити, як ти вирішуєш, куди вирушити?
📝 Чим більше подорожуєш, тим більше розумієш, що мало знаєш. В результаті написання новели “Sueño”, а тепер і другої книги, яка вже практично завершена, я зрозумів, що в житті мене підтримує інтерес до подорожей, і що цей інтерес відповідає потребі, яку я відчуваю з підліткового віку, – пізнати, дізнатися, наскільки різноманітний світ, дізнатися про культурні відмінності та навчитися поважати кожного з нас, і це продовжує мотивувати мене щоразу більше. Погано те, що через мою роботу я ніколи не можу планувати свої поїздки заздалегідь, і це означає, що вони завжди дорожчі, але це також дає тобі можливість здивуватися, сказати: “У мене є кілька вільних днів, куди ми їдемо”, подивитися на глобус і сказати: “Ось сюди ми їдемо”. Мені це подобається.
❓ Якщо ми вже заговорили про це – щоб ти порадив тим, хто тільки починає подорожувати?
📝 Подорожуйте майже без нічого; насправді я подорожую все з меншою кількістю речей, з невеликим багажем ви вільніші, крім того, ви ніколи не знаєте, що ви можете виявити після прибуття. А ще потрібно завжди бути напоготові, щоб ваші п’ять відчуттів були завжди активними. Я думаю, це дві найважливіші речі.
❓ З такою кількістю поїздок по роботі та особистих подорожей ти схожий на кочівника. Чи відчуваєш ти, що маєш дім?
📝 Так, на щастя, так. Більше того, я маю дім в Іспанії, в Мадриді, а тепер ще й у Мексиці, маю коріння – це моя сім’я. Коли іноді відчуваєш, що не знаєш, куди йти, завжди є твоє коріння, твоя сім’я та кілька друзів, і там ти почуваєшся як удома.