Марія Флор сяє у новелі Алессандри Поггі “Дівчина з обкладинки” у ролі домогосподарки Аніти. Актриса – мама Вісенте, якому у лютому виповниться 3 роки. Вона розповідає, як це – повернутися в новели, ставши матір’ю.
“Мені доводиться частіше виходити з дому, і я проводжу з малюком менше часу. Але мені дуже подобається домашня рутина, вона приносить мені задоволення. Я не вважаю її такою вже важкою. А моя героїня мені дуже цікава від початку. Це моя четверта робота з Наталією Грімберг, режисером, якого я обожнюю. Це дуже особливий проект, тому я й прийняла запрошення.
За сюжетом, Аніта одружена з авторитарним Нельсоном (Феліпе Абіб) і є матір’ю 2 хлопчиків.
Марія Флор зізнається, що частково ідентифікує себе з героїнею:
“Її ситуація не така далека від тієї, з якою багато жінок стикаються у шлюбі і сьогодні. Аніта – типова домогосподарка. Вона живе в 1958 року, але могла б бути тут і сьогодні. У неї є відданість дому, прагнення досконалості – те, що я бачу і в собі, бажання дуже добре дбати про сина, пасинка, чоловіка, будинок, їжу… Це пережиток минулого, який ми несемо з собою. Чоловіки, навпаки, не так сильно про це турбуються”.
Актриса вже 9 років одружена з психотерапевтом Емануелем Аражао. Крім майже 3-річного сина від Марії Флор, він також є батьком Мартіма, якому незабаром виповниться 11 років. Марія Флор розповідає про свої стосунки з пасинком:
“Мої стосунки з Мартімом зовсім інші, і не в останню чергу тому, що вони довші, ніж з Вісенте. Я була його мачухою з того часу, як йому виповнилося 3 роки. Спочатку дуже важко бути мачухою і закріпитися в житті дитини. Але згодом ти збираєшся з дитиною і отримуєш задоволення від того, що супроводжуєш дорослішання цієї маленької істоти. Вона не народилася у вас, але в якомусь сенсі ви її всиновлюєте, адже збираєтеся піклуватися про неї і бути з нею заодно”.
Марія Флор та її чоловік нещодавно відновили проект “Флор та Ману” – це канал на YouTube, де вони розмовляють на різні теми. Нещодавно в мережі з’явився уривок із відео, в якому актриса заявила, що інститут шлюбу вичерпав себе. Вона пояснює свій коментар та оцінює, як проект зближує їх:
“У моїх словах є іронія, це очевидно, тому що ми пара. Я все ще вкладаюся в цей інститут, що вичерпав себе. Ми не хочемо бути самотніми. Я вірю в партнерство. Ви можете називати це шлюбом, але це може відбуватися по-різному. Це партнерство дуже вимагає терпіння та діалогу. Тому шлюб як інститут без постійної роботи зі створення відносин між двома людьми не працює. Ми намагаємось підтримувати ці стосунки. Ділити своє життя із кимось дуже складно. Для нас це привід для діалогу та розмов, це дуже допомагає”.
Вона розмірковує про можливість мати ще дітей:
“Бути мамою – це величезна відповідальність. Це фізична, розумова та логічна зміна існування. З одного боку, це новий вимір любові, – це неймовірно. Але це також дуже важко. Іноді ми говоримо про другу дитину, але в глибині душі я відчуваю що не народжуватиму другу”.
