Перше фото Карол Кастро в образі Кларісі з новели Алесандри Поггі “Дівчина з обкладинки”

https://i.imgur.com/O0PmQSi.jpeg
Перше фото Карол Кастро в образі Кларісі, матері Беатріс (Дуда Сантос), головної героїні новели Алесандри Поггі “Дівчина з обкладинки”.

На початку новели героїня працює прачкою і дбає про дочку за допомогою свекрухи Кармен (Соланж Коуто). Маючи талант до дизайну, малювання та живопису, Кларісі привозить деякі зі своїх полотен у Ріо-де-Жанейро у пошуках можливості виставити свої роботи у художній галереї. На час поїздки вона залишає 4-річну на той момент Беатріс, під опікою бабусі, обіцяючи незабаром забрати дівчинку. У Ріо-де-Жанейро Кларісі знайомиться із бізнесменом Жуліано Аленкаром (Фабіо Ассунсон), який пропонує їй вийти за нього заміж. Незабаром після цього вона внаслідок нещасного випадку втрачає пам’ять. Жуліано і його мати, Марістела (Лілія Кабрал), користуються цією можливістю, щоб створити Кларісі хибне минуле, і вона вирощує Біа (у дорослому віці її зіграє Маіза Сілва), дочку Жуліано від артистки кабаре Валерії (Жулія Стоклер), так як наче вона була її дочкою.

Говорячи про сюжет новели, в якому жінки випереджають свій час, борючись з мачизмом і упередженнями, вона уточнює:

“Кларіса – мати Беатріс (Дуда Сантос), головної героїні новели. Вона – жінка з 50-х років минулого століття, яка вийшла заміж за чорношкірого чоловіка, який загинув, бо його вважали за бандита, а він був учителем математики. Мій персонаж шукає справедливості, істини, бореться з расизмом за часів, коли мало хто цим займався. Вона дуже культурна жінка, яка цінує освіту та можливість вільно мислити”.

https://i.imgur.com/umt4RwO.jpeg

Бразильська преса повідомляє про проблеми, що виникли під час зйомки 6-годинної новели Алессандри Поггі “Дівчина з обкладинки”

https://i.imgur.com/l61q7jI.jpeg
Бразильська преса повідомляє про проблеми, що виникли під час зйомки 6-годинної новели Алессандри Поггі “Дівчина з обкладинки”. За їхніми словами, між Педро Новаесом, який грає головного романтичного героя новели, Бето, та художнім режисером Наталією Гримберг стався конфлікт, і вона навіть попросила тренера з кастингу додатково попрацювати з ним і дати кілька порад, щоб покращити його гру.

Після кількох перерв, що не дозволяли продовження зйомок, режисер розпалилася і перестала ходити до актора, відправивши лише асистента. Вона навіть підвищила голос, аби закликати акторів до дисципліни.
Крім роздратування, викликаного відсутністю актора на знімальному майданчику, були й інші непередбачені події, адже всього на знімальному майданчику працювало 350 осіб, включаючи 104 статисти. Сильна спека викликала непритомність у 5 учасників зйомок, а 15 статистів залишилися без обіду.

Зйомки проводилися на вулиці Мігеля Коуто у центрі Ріо-де-Жанейро з використанням дрону. У сцені, про яку йдеться, розповідається про першу зустріч головних героїв: під час вуличного карнавалу до Беатріс (Дуда Сантос) наближається чоловік і нападає на неї, а Бето (Педро Новаес) захищає дівчину.

https://i.imgur.com/EhdaVEv.jpeg

Жулія Стоклер візьме участь у 6-годинній новелі Алессанди Поггі “Дівчина з обкладинки”

https://i.imgur.com/mBoe181.jpeg
Жулія Стоклер візьме участь у 6-годинній новелі Алессанди Поггі “Дівчина з обкладинки”. Її героїня, Валерія, стане однією із коханок ловеласа Жуліано (Фабіо Ассунсон). Вона народить від нього доньку і стане жертвою жорстокого протистояння із лиходієм. Він продемонструє їй свою зневагу, заявляючи, що його цікавить інша жінка – Клариса (Карол Кастро), і він не має наміру удочеряти дочку Валерії.

Під час бурхливої ​​сварки Валерія згадує про критичний стан здоров’я доньки – вроджену ваду серця, яка потребує особливого догляду. Це ще більше загострює сварку, і Жуліано, охоплений люттю, штовхає Валерію, яка б’ється головою і вмирає. Ситуація стає ще похмурішою, коли Клариса, нова пасія Жуліано, стає свідком того, що сталося і, намагаючись втекти, потрапляє в аварію, що веде до амнезії.

Після подій Жуліано виявляє свою жорстокість, зникаючи разом із тілом Валерії та обманюючи Кларису, і представляючи дочку Валерії її дочкою. Не знаючи правди, Клариса виховує дівчинку як свою.

Знімальна група новели Алессандри Поггі “Дівчина з обкладинки” записала сцени вуличного карнавалу

https://i.imgur.com/JkIGCvW.jpeg
Знімальна група новели Алессандри Поггі “Дівчина з обкладинки” записала сцени вуличного карнавалу з 1 серії новели на вулиці Теофіло Отоні у центрі Ріо-де-Жанейро. Головна героїня новели Беатріс (Дуда Сантос) пройде повз людей, які відзначають карнавал, і зустріне Бето (Педро Новаес), в якого закохається.

https://i.imgur.com/758O0GT.jpeg

Раул Кортез: “Жоден персонаж ніколи не зможе стати таким самим, як інший”

https://i.imgur.com/aboTfE0.jpeg


Чудово виконавши роль італійця Жереміаса Бердинацці у новелі Бенедіто Руй Барбози “Фатальна спадщина”, 68-річний Раул Кортез готується з’явитися на телеекранах у ролі Франческо, ще одного італійського іммігранта, у новій 8-годинній новелі того ж автора, “Земля любові”. Його персонаж вплине на долю Жуліани (Ана Паула Арозіо), головної героїні новели.

Раул походить із благородного сан-паульського роду, і живе там же, де й народився – у районі Санто Амаро, разом із однією зі своїх дочок, 19-річною Марією. Друга , 35-річна Ліжія нещодавно подарувала батькові, який знявся у фільмі Луіса Фернандо Карвалью “Стара фазенда” (відомому в англомовному прокаті як “Зліва від батька”, – прим.), і зайнятому в п’єсі “Вірний погляд: Пессоа і Лорка”, другу онучку – Клару.

Як завжди елегантний, Раул зустрів кореспондентів журналу “СОNTIGO” у своєму кабінеті, обладнаному в сан-паульській квартирі, і неквапливо покурюючи одну сигару за іншою, розповів про передчуття роботи над новою роллю та багато іншого. Актор стверджує, що щасливий в особистому житті, але воліє не надто заглиблюватися в цю тему.

Як Ви готуєтеся до нової ролі?

📝 Я вже прочитав сценарій перших серій, і намагаюся зрозуміти, як мені краще “підібратися” до свого персонажа Франческо, щоб той поступово ожив у сценах новели. Для цього мені доведеться провести чималу дослідницьку роботу. Я продовжую посилено займатися італійською, і вже відпустив вуса – вони стануть однією з характерних рис зовнішності мого героя.

❓ Ви вже добре розмовляєте італійською?

📝 Ні. Я вивчив деякі фрази, і вмію імітувати італійський акцент, так що якщо вирушу в подорож до Риму, не пропаду, і зможу досить добре порозумітися, але мені хочеться вивчити мову ще краще, і навіть після закінчення зйомок у новелі я продовжу вивчення італійської.

❓ Пам’ятається, під час зйомок у “Фатальній спадщині” Ви говорили, що вступаєте в нову фазу – адже Ваш герой, Жереміас Бердинацці, дуже відрізнявся від тих лиходіїв, яких Ви зазвичай грали в новелах. Чи вважаєте Ви, що завдяки Жереміасу у Вас з’явився шанс грати абсолютно новий для Вас тип героїв теленовел?

📝 Так, тому що Жереміас швидше нагадує тих героїв, яких я зазвичай граю в театрі. Можу сказати, що він став моїм першим яскравим персонажем на телебаченні. Роль Жереміаса – дуже сильна роль, і зігравши її, я сказав Боні (Жозе Боніфасіо Собріньйо, – прим.), який тоді заправляв усім на “Глобо”: “Сподіваюся, мені завжди пропонуватимуть подібні ролі”. Схоже, до мене справді прислухалися.

❓ Зараз “Фатальний спадок” повторюють у рубриці “Це варто подивитися знову”. Як це переглядати свою колишню роботу? Чи відрізняється це відчуття від того, що Ви відчували, граючи у цій новелі?
📝 Ви навіть уявити не можете, наскільки! Сидячи перед телевізором, я не перестаю сам собі дивуватися і думати: Це ж треба, невже я зробив саме такий жест? Невже зіграв цю сцену саме так?”. Я здивований, але й гордий теж.

❓ Прем’єра “Землі любові” відбудеться напередодні нового, 2000 року. Як Ви вважаєте, те, що прем’єра призначена на таку значущу дату, підвищує глядацькі очікування від неї?

📝 Для мене велика честь брати участь у новелі, прем’єра якої відкриває нове тисячоліття. Це приголомшливий момент і причин тому кілька: у 2000 році виповнюється 500 років від дня відкриття Бразилії, з настання Нової Ери. По-моєму, сама можливість відсвяткувати все це вже є не що неймовірним. Ну, я щодо очікувань, які публіка пов’язує з новелою … думаю, ці очікування цілком природні: адже мова йде про новелу Бенедіто Руй Барбози, а Бенедіто ніколи не помиляється! Його ім’я – синонім успіху!

❓ Які Ваші взаємини з релігією та вірою?

📝 Я отримав католицьке виховання, і вірю в Бога, але при цьому я бразилець, і поважаю вірування, властиві корінним представникам нашого народу, такі як релігія кандомблі, що змішує релігійні уявлення чорношкірих рабів з догматами християнства і католицизму. Я переконаний, що віра є важливою і необхідною: вона допомагає впорядковувати особисті та моральні аспекти в житті кожної людини. Без віри, якою б вона не була, жити набагато складніше.

❓ А як щодо забобонів? Чи могли б Ви назвати себе забобонною людиною?

📝 Так, дуже. Назвіть будь-яку прикмету, і зрозумійте, що я швидше за все в неї вірю (сміється Раул). Наприклад, репетируючи, я дотримуюсь безлічі всяких ритуалів: якщо в день першої репетиції я входячи в зал, переступив поріг правою ногою, значить робитиму так до самого закінчення репетицій. Якщо сів за робочий стіл з певного боку, значить, поки репетиції не закінчаться, сидітиму саме з цього боку. Цим правилам я дотримуюся неухильно. У той же час, я навряд чи зможу пояснити, як знаходжу вірний тон при створенні своїх персонажів, але це відбувається не під час примірювання костюмів: це, мабуть, було б надто просто. Я приміряю на себе долю персонажа, і часом для того, щоб зрозуміти його досить якоїсь невеликої деталі: наприклад, варто мені опертися на тростину, граючи Жереміаса в “Фатальній спадщині”, як я відчував біль у спині, але це була не моя біль. Це боліла спина Жереміаса. Відчувши цей біль уперше, я зрозумів, що знайшов персонажа.

❓ Ви відчуваєте себе зобов’язаним створити в новій новелі персонажа, який полюбився б публіці настільки ж сильно, як полюбився свого часу Жереміас Бердінацці?

📝 Ні, я жодною мірою не беру на себе таких зобов’язань. Успіх приходить тоді, коли актор робить свою роботу із задоволенням. Я хочу насолодитися роботою, відчути радість від гри, а в іншому вся справа часу. Адже життя змінюється, і ми разом з ним, а значить, жоден персонаж ніколи не зможе стати таким самим, як інший.

❓ Коли у 80-ті Вас запросили працювати на телебаченні, у Вас за плечима вже була 40-річна акторська кар’єра. Як склалися Ваші стосунки зі світом телебачення?

📝 Мені, як акторові, цікаво працювати в новелах, адже це навіть потужний інструмент розвитку кар’єри. Новели в нашій країні є важливою статтею експорту, а актори давно вже не поділяються на суто театральні, телевізійні та кіношні. Робота в новелах має безліч переваг, особливо, коли йдеться про по-справжньому якісні, добре зроблені новели.

❓ Чи відмовлялися Ви коли-небудь від ролей у новелах?

📝 Ні, але одного разу я засумнівався, чи варто мені погоджуватися на роль Віржіліо Асунсона у новелі “Секрет тропіканки” (1993). Це було в ті часи, коли 6-годинні новели мало хто дивився, принаймні вони не були такі популярні, як зараз. Подумавши, я все ж таки погодився на роль, тому що почував себе зобов’язаним це зробити, а новела в результаті мала великий успіх.

❓ Чи маєте Ви можливість вибирати ролі на свій смак?

📝 Я б не сказав, що маю таку можливість, проте запрошення на ролі завжди надходять до мене в потрібний момент, і я, зрештою, завжди їх приймаю. Моя творча доля складається не зовсім так, як доля деяких моїх колег, і в моєму житті, слава Богу, ніколи не виникало проблем через новели.

❓ Тим не менш, Ви славитеся любителем сварок.

📝 Такі плітки мені навіть подобаються, це все – наслідки слави та успіху. Вороги є у всіх, і всі весь час сваряться, тільки уявіть, як нудно живеться людині без ворогів! А щодо мене, то я маю досить складний характер, і це багатьом заважає, як, втім, і мій талант. Корінь всіх моїх проблем у цьому.

❓ А якою є Ваша думка про акторів нового покоління?

📝 Думаю, що серед молоді є як ті, хто просто хоче засвітитися на екранах, так і ті, для кого акторство є покликанням. Сумно бачити, як багато довкола тих, хто мріє прославитися, трясучи дупкою, а домігшись слави, гордо називає себе акторами.

❓ Як Ви ставитеся до старіння, чи приймаєте свій вік?

📝 Справа не в тому, щоб “прийняти свій вік”, а в тому, що бажання залишатися молодим, не будучи молодим, насправді може перетворитися на хворобливу одержимість. Найважче звикнутися не з віком, а з життєвим багажем, що накопичився, з тим, що ти встиг, і чого не встиг зробити. Найважчим для мене став 60-річний вік. Я прокидався вранці і не знав, що робити, як далі жити. Переступивши цей рубіж, я зрозумів, що цей крок став у чомусь визначальним для мене та мого подальшого життя. Так, я людина у віці. Як то кажуть “всі ці роки – мої”. Тільки не питайте, скільки мені років!

❓ Але…

📝 Так, ось така я суперечлива людина! А як же інакше? Всі ми сповнені протиріч! (усміхається актор).

ІНТЕРВ’Ю 1999 року.

Вера Фішер згадала пам’ятні сцени з теленовел Мануела Карлоса, зняті в Леблоні

https://i.imgur.com/xTDBeRB.jpeg
Вера Фішер згадала пам’ятні сцени з теленовел Мануела Карлоса, зняті в Леблоні. Теплі взаємини між сценаристом і людьми, які проживають у південній зоні Ріо, стали натхненням для створення документального фільму, знятого його дочкою Жулією Алмейдою.

Вера Фішер була однією з найяскравіших Елен – це ім’я Мануел Карлос обрав для головних героїнь своїх новел. Вера жила в Леблоні з 1970-х років до минулого року, коли переїхала в район Жардім Ботаніко, завжди багато гуляла околицями району і була свідком тих змін, які він зазнав з часом, та сюжетів, розказаних Манекою (Мануелем Карлосом). Вера пам’ятає про сцену знайомства Елени з Еду, героєм Рейналду Джанекіні.

“Ми провели весь день, знімаючись у книгарні. Багато людей прийшли подивитися на це. Люди аплодували, лунали крики “прекрасно”, “це було щось”, – згадує Вера Фішер, яка каже, що була завсідником магазину, звідки йшла з стосами книг з мистецтва, які купувала, щоб знаходити натхнення для своїх картин.

Акторка досі пам’ятає той момент, коли їй запропонували зіграти Елену:

“Запрошення зіграти Елену було зроблено також у Леблоні, на обіді в “Антикваріусі” (ресторан, який закрився у 2018 році) з Мануелем Карлосом та режисером Рікардо Ваддінгтоном. Звісно, ​​мені це сподобалося. Елена має до мене безпосереднє відношення. Як і вона, я приїхала з півдня, завзято боролася і перемогла… І я почуваюся в Леблоні як удома, я знаю тутешніх людей, вільно ходжу вулицями”, – каже акторка.

Одним із тих, хто дав інтерв’ю для документального фільму, був Маркус Гаспарян, партнер книгарні “Аргумент”. Він підтвердив, як тісно робота Мануела Карлоса пов’язана зі зміцненням образу Леблона в народній уяві.

“Кожен тиждень хтось приходить сюди і запитує про новелу “Сімейні узи”. Я давно живу в Леблоні, і те, що створив Мануел Карлос, спричинило дуже важливі зміни в районі. Він перетворив простий похід на магазин, на щось кінематографічне”, – каже він, маючи на увазі традиційний магазин посуду та залізних виробів на вулиці Діаш Феррейра.

Перейменований у новелі в книгарню “Дон Касмурро” магазин “Аргумент” став місцем, де працював персонаж, зіграний Тоні Рамосом. Слава магазину триває й донині. І не лише у Бразилії. Маркус розповідає, що нещодавно до книгарні зайшла пара і почала ставити запитання англійською мовою про “Сімейні узи”. Вони знали все: від імен персонажів до деталей сюжету.

“Дівчина була з Казахстану, а хлопець – з Туреччини”.

Маркус взяв їх обох за руки і провів емоційну екскурсію “Леблоном Мануела Карлоса”, включаючи, звичайно ж, будівлю Сіможера.

“Наші стосунки з Мануелем Карлосом налічують багато років, він завжди був нашим постійним відвідувачем”, – каже Маркус Гаспарян, партнер книгарні “Аргумент”. “Він має улюблений столик у кафе “Северіно”. Тут він мав багато зустрічей з акторами, письменниками, тут завжди була атмосфера, яка йому дуже подобалася”.

Вічний Леблон Мануела Карлоса все ще є у пейзажі, але район зазнав значних змін, завжди зберігаючи високий стандарт, який є його візитною карткою. Наприклад, за адресою 47 Rua Rita Ludolf, зовсім поруч із будівлею, де жила Елена Вери Фішер і на місці нічного клубу Melt, буде збудовано нову будівлю на 58 квартир за ціною від 2 мільйонів реалів.

У березні цього року, у віці 91 року, будучи на пенсії та маючи діагноз “хвороба Паркінсона”, Мануел Карлос продовжує жити в Леблоні, де він оселився кілька десятиліть тому. У багатьох інтерв’ю він завжди казав, що обрав цей район як місце дії своїх сюжетів, бо дуже добре знає це місце та повсякденне життя людей, які тут живуть. Манека не буде безпосередньо фігурувати в документальному фільмі. Про його пристрасть до району і про те, як він вводив міський простір як персонаж у свої сюжети, розкажуть друзі та соратники, такі як Жулія Леммерц, Анжела Чавес та Жайме Монжардім, а також знайомі, яких Манека зустрічав під час своїх поневірянь районом.

“Мій батько часто використовував повсякденне життя району у своєму творчому процесі. Прогулянки вулицями, дива, люди, з якими він спілкувався. Леблон завжди був його персонажем”, – каже Жулія Алмейда.

8 серій документального фільму Жулії виходитимуть щовівторка на YouTube-каналі продюсерської компанії Boa Palavra.

https://i.imgur.com/9R7HoaV.jpeg

Клаудія Райя з чоловіком Жарбасом Омем ді Мелло та сином Лукою у фотосесії для журналу “CARAS”

https://i.imgur.com/FKwEO62.jpeg
https://i.imgur.com/Sam8PRH.jpeg
https://i.imgur.com/nd7SGVk.jpeg
https://i.imgur.com/srRJS26.jpeg
https://i.imgur.com/rgimCeO.jpeg
https://i.imgur.com/HwvWjhb.jpeg
https://i.imgur.com/KyemQcb.jpeg
https://i.imgur.com/pMWvkrb.jpeg
https://i.imgur.com/QpGy8FR.jpeg