
Едвана Карвальо розповіла журналістам про свій непростий шлях до слави, яка наздогнала її в 57 років, завдяки ролі Інасії в нещодавно показаній 9-годинній новелі “Відродження” та своєму ставленню до цієї ролі.
Спочатку Едвана, яка народилася в Курузу, бідному районі Сальвадора (штат Баія), навчалася педагогіці, але потім усією душею віддалася театру – своїй великії пристрасті. Вона викладала акторську майстерність у фавелах Сальвадора, але їй довелося залишити учнів через депресію та страх перед насильством.
💭 “Я завжди хотіла бути актрисою, але усвідомлювала, що як чорношкіра, навряд чи зможу заробляти цим на життя”, – каже Едвана. “Мати завжди говорила мені про викладацьку діяльність як джерело доходу, але я уникала її, як могла. Спочатку було складно викладати, не подобалося стояти спиною до людей, які пишуть. Після цього я здобула вищу освіту в галузі викладання акторської майстерності, вирішивши, що, коли вже мені потрібно заробляти гроші, щоб прогодувати себе, я навчатиму своїх земляків. Я бачила, як знущаються з учителів, і як їх не поважають. Я почала думати, що все, що я робила до цього моменту, нікому не потрібне. Що я просто захворію, і мене замінять на когось іншого. Було дуже важко змиритися з тим, що я впадаю у депресію. У мене почали з’являтися різні симптоми паніки та смутку. Я вирішила тимчасово залишити викладання. Після візиту до психіатра я виявила, що також страждаю від синдрому вигоряння (психологічний розлад, що характеризується станом емоційної напруги та стресу, спричиненого умовами роботи, – прим.). У мене траплялися напади під час занять. У той же час мені було сумно усвідомлювати, що я хворію через свою улюблену роботу. Це завдавало мені болю. Виникало відчуття, що я не впоралася зі своїми обов’язками, я звинувачувала себе за це. Я почала лікуватись ліками, потім перестала. Я навіть просилася назад, я не хотіла боятися школи, хотіла боротися. Мені було дуже важко (у цей момент Едвана розплакалася). Я досі не знаю, чи повернуся я до викладання, щоб набрати стаж і вийти на пенсію, чи піду назавжди”.
💭 “Я не обманююсь своїм нинішнім успіхом. Це не є гарантією на майбутнє. У той же час, мені дуже приємно бачити, що людям подобається моя Інасія. Вона – уособлення кохання, вона показує, що люди різноманітні і що саме тому існують різні релігії, види кохання, манера одягатися, танцювати… Радісно бачити, як Інасія, літня чорношкіра жінка, сприймається як еталон мудрості, авторитету, кохання, віддачі себе ближньому, без раболіпства… вона не просто служниця, вона набагато більше. Грати її – велика відповідальність, і спочатку я була налякана до смерті”.
Актриса також поміркувала про самооцінку та рівні права:
💭 “У підлітковому віці мою самооцінку завжди занижували, особливо в ті часи, коли бути чорношкірим вважалося потворним. Мені казали, що я обрала для себе професію багатіїв. Я була зубаста і дуже худа, але сильна. Мені казали: “Хлопці поважають тебе, як найрозумнішу, але ти негарна, і вони не будуть з тобою зустрічатися”. Можливо тому я присвячувала себе навчанню, адже ніхто не хотів зі мною зустрічатися. Тепер усі хочуть, а я сама не хочу”, – заявляє Едвана і продовжує: “Моя низька самооцінка залишилася в минулому. Я з тих, хто любить одягати гарну сукню, навіть йдучи на ринок. Я проста, але люблю красу, як справжній Тілець по гороскопу. Люблю хорошу їжу, шовкові простирадла… Бувають дні, коли мені хочеться бути просто красивою. Або бути просто акторкою, не будучи чорною акторкою. Чому я не можу зіграти запеклу лиходійку? Мені відповідають: “Ми не хочемо ставити чорношкіру жінку на роль лиходійки”. Друзі, я актриса! Що вони мають зробити, то це заплатити мені зарплату, що дорівнює зарплаті білої актриси”, – обурилася вона.