Босий, у світлій сорочці, з безтурботним виразом обличчя та незмінно ніжним голосом, Кайо Блат вільно розтягується на широкому шкіряному дивані карамельного кольору і дає інтерв’ю. Він задумливо дивиться в стелю, розповідаючи про кар’єру, відзначену успішною роботою на телебаченні, в кіно та театрі. Але незабаром він встає, схвильовано доводячи свою точку зору, і тупає ногами, ніби надаючи ритму твердженню, яке заслуговує на найбільшу увагу.
У актора є цікава звичка звертатися до інтерв’юера на ім’я та поплескувати себе по стегнах, намагаючись пригадати факти, які могли б допомогти йому уточнити відповіді на запитання журналіста. Коли йому нагадують, що він син лікаря та дантиста, актор заливається сміхом.
Зараз у Кайо з’явилося більше часу, щоб звернути увагу на себе та свої професійні устремління. Після закінчення тривалого контракту з “Глобо” – він пропрацював на каналі більше 24 років – 44-річний актор і режисер присвятив себе особистим проєктам, деякі з яких лежали на полиці роками, наприклад, постановці п’єси “Брати Карамазови”, адаптації останнього роману письменника Федора Достоєвського, в якій він не лише грає, а і є режисером (разом з Мариною Віанною) і пише лібретто разом із Мануелом Кандейасом. За сюжетом, він – скептик Іван, син суворого та егоїстичного Федора Карамазова. Івана мучать батьковбивчі пориви Дмітрія, найімпульсивнішого з братів. Спектакль включає такі теми як психоаналіз, віра, скептицизм, авторитаризм, почуття провини і спокута. Після успішного сезону в “Sesc Copacabana” в Ріо спектакль вирушає до Сан-Паулу, де буде показано в іншому театрі мережі “Sesc”, назва якого поки не уточнюється.
За словами Кайо, ідея поставити спектакль виникла в нього ще в підлітковому віці, коли він і його друг і колега-актор Мануел Кандейас вирішили прочитати всі твори Достоєвського з метою адаптації одного з них, на що пішло 10 років. Вони обрали “Братів Карамазових”. Дія роману розгортається серед суперечок, пов’язаних із грошима, між братами Карамазовими та главою сім’ї Федором. У розпал протиріч, емоційних і моральних проблем кожного з них відбувається вбивство їхнього батька.
💭 “Спектакль зосереджений на 3 днях, протягом яких розгортається трагедія, оскільки неможливо передати майже 1000 сторінок книги в одній театральній виставі тривалістю трохи більше 2 годин. Всі персонажі чудові. Коли ми зупинилися на цьому творі, ми згаяли роки на те, щоб прочитати його, вивчити, порівняти різні видання книги. Достоєвський заслуговував на відмінну постановку – швидку, сучасну, рок-н-рольну. Наша вистава – це дуже сучасна рок-опера”, – каже Кайо, який ділить сцену з 12 іншими акторами, включаючи Бабу Сантану, Педро Енріке Мюллера та Луізу Арраес, яка також є художнім продюсером вистави.
💭 “Ці змучені персонажі з їхніми екзистенційними кризами завжди приваблювали мене, мотивували та надихали. Перебувати на сцені, вимовляючи оригінальний текст Достоєвського в 2025 році, – це привілей, величезне задоволення, те, що надає сенсу моїй професії, всьому, що я побудував у своїй кар’єрі до цього часу, це саме те місце, де я хотів бути”, – говорить актор, який хоче перенести цю історію в кіно.
💭 “Усі соціальні аспекти, які є в тексті, – соціальна прірва, патріархат, авторитаризм, релігія, яка експлуатує та обманює народ – сьогодні чудово зрозумілі бразильцям. Нам не знадобилося жодних транспозицій чи серйозних досліджень, всі символи п’єси легко впізнаються будь-якою публікою”, – зауважує Кайо Блат.
Кайо – рідкісний випадок актора, який належить до тих, хто може похвалитися тим, що переходив від комедії до драми, був лиходієм, ліричним героєм і навіть ангелом, практично виконуючи одну роботу за іншою.
💭 “Я дозволяю запрошенням дивувати мене. Коли я беруся за роботу, я відразу ж поринаю в неї. Я хочу зрозуміти, вивчити і викластися на повну, щоб передати якнайбільше емоцій у всьому, що я роблю. Я не хочу нікому нічого доводити, я працюю виключно заради задоволення, заради зустрічей, які є чимось особливим. Ось що мене мотивує”, – каже він. “Персонажі Достоєвського зачарували мене. Цей письменник зробив революцію в літературі, створивши суперечливих персонажів, які більші за автора. Це те, що Бахтін та критики називали поліфонією. Роман наче пише сам персонаж, який бере перо автора і починає розкривати себе. У Достоєвського гарячкові, галюцинуючі персонажі. Фрейд говорив, що Достоєвський передбачив психоаналіз, передбачив несвідоме. Його героями рухають темні сили. Це роман-пророцтво, до певної міри епохальний, який визначив великі теми ХХ століття, зокрема криза віри у вік розуму та науки. Коли Іван каже, що Бога немає і що все дозволено, він на 20 років передбачає фразу Ніцше про те, що Бог мертвий”.
Кайо каже, що 19 років не займався режисурою у театрі. І режисура стала його улюбленою справою, причому не лише на сцені, а й на телебаченні та в кіно. Він навіть зрежисував кілька епізодів новели “Фатальна краса”, прем’єра якої відбулася на початку цього року і в якій він також грає роль Бенджаміма, “плейбоя, проблемного хлопця, який робить мільйон капостей”, як каже актор, який грає в парі з Камілою Пітангою у цій новій драмі, що складається з 40 серій.
💭 “Ми зняли 40 серій “Фатальної краси” за 7 місяців. Я дуже вірю у цей формат, вважаю його ідеальною моделлю, бо в ньому немає зайвого. У кожному епізоді відбувається багато подій, багато сюжетних поворотів. Це була чудова пригода. Представники компанії “Warner” хотіли навчитися знімати новели у Бразилії, це правда. Тому вони запросили відмінну команду з акторами, які мають великий досвід. Коли вони запросили мене, я сказав, що хочу не лише грати, а й режисирувати, і мене дуже добре прийняли. Я став асистентом режисера Марії де Медічі і весь день перебував на знімальному майданчику, виконуючи свої сцени, а наприкінці дня режисирував 2-3 сцени, доки не почав самостійно знімати натурні сцени”.
Після режисерського дебюту 2022 року з фільмом “Дебати” він збирається повторити досвід роботи за камерою з фільмом “Касілда”, присвяченим легендарній актрисі Касілді Беккер (1921-1969). В даний час проєкт знаходиться на стадії написання сценарію, проведення досліджень та кастингу. Кайо каже, що “Касілда” – це не просто погляд на життя актриси, а й вшанування історії бразильського театру.
💭 “Мене духовно і творчо сформувала ця група людей, що зібралася навколо Касілди, я ріс, спілкуючись з Етті Фрейзер, Фаузі Арапом, Валдерес де Баррос, Еліасом Андреато. Я маю зробити фільм, який буде дуже сучасним, але при цьому оспівуючим історію театру, яка була стерта. У нас дуже мало спогадів про п’єси Касілди, мало хто з тих, що нині живуть, бачив її на сцені, так що це одночасно і порятунок нашого театру. Касілда була першою актрисою, яка вимагала, щоб її взяли на роботу. Вона вигадала професійну реєстрацію акторів у Бразилії. Вона була першим продюсером та актрисою, яка привезла до Бразилії п’єси всіх великих сучасних драматургів: Беккета, Дюрренматта, Сартра. Вона була однією з перших, хто поставив спектакль Нельсона Родрігеса, який був одним із найбільших у світі шанувальників Достоєвського. Все взаємопов’язане”, – аналізує Кайо.
