Каміла Пітанга повертається в новели у проєкті “Фатальна краса” і затьмарює всіх. Каміла чарівна в ролі Лоли, найнезграбнішої злодійки, яку Бразилія бачила за довгий час, у новелі “Фатальна краса”, першому досвіді “Max” у цьому форматі.
Автор вирішив дебютувати в новелах, зробивши ставку більше на мелодраматичний стиль, ніж на серіальний, хоча у перших серіях ці два стилі поєднуються. Звідси успіх Каміли Пітанги, яка далека від традиційного образу лиходійки в стилі новел, до якого ми звикли, як, наприклад, Одетті Ройтманн (Беатріс Сегал) з “Все дозволено” (1988) або Біа Фалкао (Фернанда Монтенегро) з “Беліссіми”. Лола стає набагато ближчою до Карміньї (Адріана Естевес) з “Проспект Бразилії” (2012) або навіть до Шайєні (Клаудія Абреу) з “Сповнених чарівності”. Цей вибір був небезпечний із кількох причин.
По-перше, це персонаж із важкою долею, але вона є хорошою матір’ю і вперто бореться, її важко вважати лиходійкою. Навіть сцену, в якій Лола вбиває свого чоловіка, можна розглядати з кількох точок зору, зрештою, на неї щойно напали: це вбивство чи самооборона? По-друге, тому що глядач може не зрозуміти мотивів і вважати все надто спрощеним. Однак на цьому небезпеки закінчилися, тому що вибір Каміли Пітанги на цю роль виявився правильним. Актриса вже грала схожу героїню, Бебел, у фільмі “Тропічний рай” (2007), яка також мала серйозні проблеми з характером, вона була висміяна і підкорила публіку своєю невимушеною манерою поведінки. Але на цьому подібність не закінчується.
Каміла надала своїй Лолі зовсім новий вигляд. Мати, яка вбила свого чоловіка і посадила у в’язницю двоюрідну сестру, позбувшись її малолітньої доньки, виглядає перебільшено смішною. Доказом цього є сцена, коли вона звільняється з роботи і починає ображати Рожа (Марсело Серрадо) всіма можливими іменами, де актриса опиняється на чотири тони вище за свого колегу по новелі. Така поведінка здається суперечливою, особливо з огляду на те, що значна частина решти акторського складу грає перебільшено, але не вульгарно. Незграбність – це провина самої Лоли, а не Каміли Пітанги, яка, здається, продумала кожен свій крок, щоб переконати глядача в обґрунтованості мотивів її лиходійки, просто тому, що вона не вписується в цей всесвіт, бо для неї всього замало.
У перших серіях “Фатальної краси” Каміла Пітанга відрізняється тим, що вона відійшла від загальноприйнятих поглядів і звернулася до того, чого бразильські актори зазвичай не роблять: до запланованої незграбності. Лола легко могла б стати лиходійкою з мексиканської новели 90-х років і мала б такий самий блиск, тому що актриса точно знає, що робить. Це хороша новела, особливо з урахуванням того, що це дебют стрімінгової платформи у такому форматі. Навіть незважаючи на помилки в тексті та неякісну гру акторів другого плану, сюжет Рафаеля Монтеса (“Доброго ранку, Вероніко”) витримує перевірку часом і підтримується добре спланованою роботою режисера Марії де Медічі, яка придбала весь свій досвід на “Глобо”, знявши такі новели, як “Сповнені чарівності” (2012) та “Друге сонце” (2018).