Ізадора Круз підкорила публіку своєю грою у новелі Жоржи Моури та Сержіо Голденберга “Воїни сонця”. 27-річна актриса не лише грає головну роль, а й є оповідачкою, наділяючи своїм яскравим голосом та жіночою силою свою героїню Розу.
Роза – сестра Отилії (Алісі Карвальо) – сільська дівчина, яка закохується у Жозуе (Томас Акіно), і разом вони стають однією з найвідоміших пар кангасейру в історії, натхненних Лампіао та Марією Бонітою.
💭 “Найпрекрасніше в нашій історії те, що вона показує поетичний погляд на глибинку, на кангасу, на політичну обстановку 1920 року, час, коли жінки виборювали своє місце в політиці, за свою незалежність. Роза з’являється у сюжеті, бажаючи відкрити свій власний магазин, тоді як жінки навіть не мріяли про це”, – каже Ізадора.
Роза – 20-річна дівчина, яка кидає виклик стандартам того часу, прагнучи стати підприємницею.
💭 “Вона носила штани, коли жінки не могли. Це велика честь мати можливість зіграти жінку, яка випередила свій час, яка ламає всі парадигми та надихає всіх чоловіків у цій історії. Це чудово”, – каже акторка.
Актриса, що народилася в Жуан-Песоа, в штаті Параіба, дуже пишається тим, що змогла зіграти персонажа з говіркою, яка була для неї рідною в новелі з переважанням акторів з північного сходу.
💭 “Думка про те, що я можу зробити щось зовсім нове, зробила мене дуже щасливою”, – зазначає вона.
Закулісні події також включали труднощі та проблеми зі здоров’ям, які не давали акторці зніматися. Через це багато сцен новели були адаптовані.
💭 “Я потрапила до лікарні з пієлонефритом, нирковою інфекцією. Було дуже складно, бо вся команда мала до цього адаптуватися. Уявіть собі, що виконавиця головної ролі провела місяць поза проєктом, довелося вирізати багато сцен”, – згадує вона. “Це був виклик, бо я була прикута до ліжка у лікарні та знала, що проєкт триває. Коли я повернулася, багато чого з того, що було заплановано для мого персонажа, у результаті було вирізано, але це дуже цікаво, тому що ті сцени живуть лише у моїй свідомості”, – додає вона.
Крім того, Ізадора каже, що акторський склад дуже привітно прийняли у глибинці.
💭 “Здавалося, що нас обрали найвищі сили, у глибшому сенсі. Ніхто з тих, хто був у проєкті, не був просто випадковим. У нас були зустрічі, які я запам’ятаю на все життя”.
Спілкуючись із місцевими жителями, вона могла почути історії із враженнями про Лампіао, які дуже відрізнялися.
💭 “Я зрозуміла двозначність спадщини, яку залишили Лампіао та його кангасейру, бо коли ми приходили туди, ми завжди питали, що люди думають про Лампіао та Марію Боніту, і це завжди була суміш емоцій. Деякі люди говорили, що Лампіао змінив життя їхньої родини і що до цього дня кілька поколінь перебувають під впливом того добра, яке він зробив, того, як добре він платив за послуги, що він був дуже чесною, шляхетною та порядною людиною”, – розповідає вона.
Інші пояснення були зовсім іншими: люди навіть не хотіли говорити про нього, називали його вбивцею та злодієм. Є двоїстість, яка змінюється залежно від того, хто розповідає історію. Чарівність нашої історії в тому, що вона показує обидві сторони. Ми змінили її не для того, щоб зробити її красивішою або догодити публіці. Це історія, яка показує багато того, що сталося, а також має поетичну свободу, не використовуючи імена Марія Боніта та Лампіао”, – каже вона.
За словами актриси, головна відмінність, якої ніколи не було в жодній іншій історії про кангасу, – це свобода розповісти, як все могло б бути, і передати нове послання новим поколінням.
💭 “Ми говоримо про солідарність серед жінок, про надію на краще майбутнє, тому що це була історія з дуже трагічним кінцем, у якій було багато насильства та страждань”.
