58-річна Елена Раналді зізнається, що не сумує за теленовелами, які зробили її знаменитою.
“Тим не менше, я була дуже щаслива, працюючи на телебаченні, і мені вдалося зіграти відмінних персонажів”, – каже вона. “Але щоб взятися за роль у новелі, тривалому проекті, який вимагатиме великої самовіддачі, я маю знайти героїню, здатну справді вивести мене із зони комфорту. Я досить самокритична, але коли є можливість переглядаю деякі новели зі своєю участю. Я отримувала запрошення у новели, але була зайнята іншою роботою. Можливо, зараз я працюю навіть більше, ніж за часів свого успіху на телебаченні”, – додала вона.
Нині Елена відкриває для себе професію, про яку ніколи раніше не мріяла: вона продюсує кіно і мріє попрацювати зі своїм сином, Педро Ваддінгтоном. Нещодавно разом із чоловіком, Даніелем Алвімом, Елена поставила комедію “Нескінченна казка про любов” за однойменною п’єсою Клаудії Баррал і зіграла в ній одну з головних ролей. Дія фільму відбувається у місті на кордоні Баія та Мінас-Жерайс. Там живуть 3 сестри (їх грають Елена Раналді, Патрісія Гаспар та Марсія де Олівейра), і в день, коли молодша з них мала піти під вінець, незнайомець пробуджує в ній нові почуття.
Фільм був знятий на фазенді в Майріпора, на околицях Сан-Паулу, за 21 день.
“Ми робили все самостійно, і ні у Даніела, ні у мене не було досвіду роботи як кінопродюсера. Це було дуже втомливо і стало можливим лише тому, що ми зібрали відмінну команду, але це було круто, і, якщо чесно, я дуже пишаюся тим, що зробила це”, – каже Елена.
Як незалежний продюсер Елена усвідомлює, що їй буде складно влаштувати прем’єру фільму в кінотеатрах. Її мета полягає в тому, щоб з огляду на успіх фільму на фестивалях провести переговори про його показ на стрімінгових платформах. Тим часом Елена працює над новим кінопроєктом – історією 4 персонажів – бабусі, батька, матері та сина – спочатку розрахованим на театр.
“Я хочу працювати з моїм сином Педро, і думаю, що це може бути наш спільний проект”, – каже вона.
До того ж, зараз актриса захоплена театром та грає у безкоштовній виставі “Те, що приховано за квітами”.
Поетичною мовою, що виходить за рамки реалізму, п’єса розповідає про стосунки між дочкою (Елена Раналді) та матір’ю (Марта Меола). Дія відбувається на півночі Лівану, а також в уяві дочки.
“Уявна зустріч з матір’ю може змінити життя моєї героїні та змусити її відхилитися від повторення долі, подібної долі її матері. Мати померла в тому ж віці, в якому зараз знаходиться її дочка, і стала жертвою конфліктів, подібних до тих, з якими вона стикається”.
В умовах глибокої екзистенційної кризи героїня Елени намагається зрозуміти, наскільки багато з цього минулого відбивається на її проблемному сьогоденні. У п’єсі розкриваються відмінності між ліванською та бразильською культурою і оголюється провалля, що відокремлює сьогоднішній світ від світу середини ХХ століття, коли мати героїні іммігрувала до Бразилії.
“Було цікаво стати продюсером цієї вистави. Я на практиці зрозуміла, що не все, що хоче актор чи актриса, може бути виконане”, – підсумовує вона.
