В інтерв’ю журналу Алінне Мораес розповіла про свою кар’єру, фемінізм, ставлення до плину часу, і про те, чому відмовилася від ролі в новелі Агіналду Сілви “Три грації”.
Алінне відома своїми незліченними, різноплановими персонажами. Актриса хоче, щоб її запам’ятали саме за її ролями: вона стримана і живе далеко від загальної уваги разом зі своїм чоловіком, режисером Мауро Лімою та сином Педро. Хоч би як вона мріяла зіграти всі можливі ролі, актриса розуміє, що тепер сім’я для неї на першому місці. Це часто означає відмову від прекрасних можливостей, хоч би як важко це було.
Найновіша героїня у списку її ролей – Жанія із серіалу “Globoplay” під назвою “Воїни сонця”. Героїня порушує близькі серцю актриси теми, такі як фемінізм.
❓ У “Воїнах сонця” ви вперше експериментували з північно-східною говіркою. Як це було, незважаючи на стільки років роботи на телебаченні, робити щось нове?
📝 “Я відчувала себе невпевнено: не орієнтувалася не тільки в говірці, а й у культурі північного сходу Бразилії. 95% акторського складу були з північного сходу; я родом зовсім не звідти, але саме мені було доручено зіграти Жанію, яка бореться за права жінок сертана. Це був виклик. На мені лежала величезна відповідальність, я не хотіла робити героїню стереотипною”.
❓ Що спільного у вас із Жанією?
📝 “Ми обидві знайшли силу у феміністській боротьбі. Я зрозуміла, що я феміністка, тільки коли почала трохи більше дізнаватися про цей рух. Я не знала, що вже нею є. Мене виховували дві матері-одиначки, моя бабуся і мама, і, думаю, вони не знали, що вони феміністки. Вони були двома незалежними жінками, котрі завжди знаходили радість у своїх досягненнях, дружбі та роботі і ніколи не залежали від чоловіків, тому для мене така поведінка була дуже природною. Моя мама народила мене у 17 років і завжди була дуже уважна та відкрита. Вона вела зі мною жорсткі, відверті розмови про життя, упередження, сексуальність, водила мене до гінеколога, коли я почала розуміти себе як жінку і досліджувати свою сексуальність. Я завжди відчувала тиск із боку суспільства, але ніколи не боялася мріяти”.
Алінне каже, що, незважаючи на те, що батько був відсутній у її житті, через роки він навіть зателефонував на телеканал “Globo”, щоб спробувати зустрітися з нею.
📝 “Він не прийшов до нас додому”, – зазначає вона, воліючи зберігати сімейну структуру, яка була в неї протягом усього життя.
❓ “Воїни сонця” показують, як важко було бути жінкою у 1920-х і 1930-х роках. Як це сьогодні?
📝 “Ми пройшли довгий шлях завдяки жінкам, які розпочали свою боротьбу ще тоді. Є ті, хто не вірить у це, принижує фемінізм, але історія існує; нам просто потрібно вчитися та розуміти, що раніше ми були б ніким, просто об’єктами, власністю чоловіків. У той же час я все ще боюся ходити вулицею одна вночі. Цей страх переслідує всіх жінок. Люди, які диктують нам, що слід чи не слід робити, і всіляке насильство все ще існують. Але ми стали ближчими один до одного. Думаю, тепер прогрес йтиме швидше”.
❓ Як ви виховуєте Педро?
📝 “Я говорю з ним про емпатію, повагу до жінок, показую йому документальні фільми. Мій чоловік теж фемініст, і це полегшує завдання. Частину життя я прожила з двома жінками, а тепер на мене чекають вдома двоє чоловіків. Тільки такий чоловік, як Мауро, може бути зі мною. Я завжди була незалежною, тому він має бути впевненим у собі чоловіком, який нічого не боїться”.
❓ Жіноча незалежність лякає чоловіків?
📝 “Дуже! Багато чоловіків бояться жіночої сили. Коли я була одна, чоловіки майже не підходили до мене, щоб познайомитися, а ті, хто підходив, були налякані моїми досягненнями, думками, мріями, моїм способом життя. Я ніколи не марнувала часу, розуміла, що нікого не зміню. Я думала, що не знайду свою другу половинку, але це виявилося можливим”.
❓ Чому ви відмовилися від запрошення у новелу “Три грації”?
📝 “Я обожнюю зйомки в новелах. Але, прийнявши запрошення на роль, потрібно зніматися приблизно 8 місяців, коли новела вже йде в ефірі, а підготовка починається майже за 4 місяці до цього. Ти збираєш валізи, прощаєшся з друзями і сім’єю і майже замикаєшся в студії “Globo”. Вихідний – у неділю, але в цей день потрібно вивчати сценарій на наступний тиждень. Імунітет падає, ти стаєш чутливою, до цього потрібно бути готовою. До того ж ти перестаєш займатися іншими справами. У мене прем’єра п’єси наприкінці року; якби я знімалася у новелі, я б не змогла вийти на сцену. Були й інші причини, наприклад, Педро, у якого зараз закінчується дитинство, він наближається до підліткового віку. Не хочу прогаяти цей момент. За 11 років життя сина я багато працювала, але завжди робила перерви. Важливо робити перепочинок, знаходити натхнення”.
❓ Ви працюєте з 13 років і вже так багато досягли!
📝 “Я могла б вже піти на пенсію, але моя кар’єра довговічна. Я хочу виступати на сцені в 90 років як Фернанда Монтенегро. То навіщо ж поспішати? У житті є важливіші речі, ніж робота. В молодості я жила, щоб працювати, адже робота була для мене ще й тренуванням. Тепер я працюю, щоб жити, отримувати задоволення і робити добро”.
❓ Хіба перебування в центрі уваги не приносить задоволення?
📝 “Якщо в центрі уваги мої ролі, я щаслива, адже це означає, що мої зусилля не пройшли даремно. Але я не хочу рекламувати себе, бо вважаю, що чим більше ти розкриваєш особисте життя, тим відомішою стаєш ти сама, а не твоя робота. Для мене найцінніше – моє особисте життя. Будучи знаменитою, мені і так складно ходити в шльопанцях, сидіти в кондитерській, спостерігати за сусіднім столиком, але саме це живить мене як актрису. Чим відомішою я стану, тим менше зможу спостерігати за людьми, тим більше спостерігатимуть за мною”.
❓ Ваша робота – бути актрисою, а не знаменитістю.
📝 “Саме так! Іноді люди бачать мене на вулиці, але не знають мого імені і кажуть: “Це ж та актриса, яка грала паралізовану?”. Мені це подобається! Їм запам’яталася чудова історія з новели, а моє особисте життя їх не цікавить. Персонаж говорить сам за себе. Саме персонаж повинен привертати увагу і досягати успіху, а не я!”.
❓ Не займаючись рекламою в соціальних мережах, ви втрачаєте можливість заробити. Чи варте це того?
📝 “Мені пощастило, коли я почала працювати моделлю за межами Бразилії, моя мама кинула все, щоб бути поряд зі мною, і вона про все подбала. Пізніше, будучи актрисою, я багато знімалася в рекламі, так що у мене є заощадження, і я можу дозволити собі так жити. У мене є друзі, котрим, на жаль, доводиться виставляти себе напоказ у соцмережах”.
❓ Чи дозволяє ваша обачність вашому синові Педро жити звичайним життям?
📝 “Абсолютно. Іноді справа не тільки в тому, що люди не впізнають мене на вулиці або не знають мого імені, а й у тому, що очікують побачити Алінне в розкішному вбранні, з макіяжем, зачіскою. Я бачу в їхніх очах розчарування. Бо я не така. Я люблю вбиратися в кадрі, розповідати історії, грати персонажів, але в повсякденному житті я проста жінка в шльопанцях, із зав’язаним у хвіст волоссям та в окулярах. І це допомагає Педро, тому що він розуміє різницю між тим, як виглядає його мама на роботі, а як – удома”.
Якось Алінне зізналася, що займалася сексом із партнером “за розкладом”, що викликало бурхливу реакцію в Інтернеті.
💭 “Самотня людина планує побачення, так в чому проблема, якщо я запланую побачення з чоловіком? Чому люди критикують той факт, що я знаю, коли займуся сексом з чоловіком, називаючи це “заздалегідь запланованою справою”?”.
Вона також запитує себе, чому подібні питання адресовані тільки жінкам.
💭 “Мауро про це не питають. Якось ми з ним були разом на інтерв’ю, і репортерка хвилин 15-20 розмовляла з ним, заглиблюючись у його професійне життя. Коли вона підійшла до мене, то сказала: “Привіт, Алінне. Я хотіла б дізнатися: ви з чоловіком перебуваєте у відкритому шлюбі?”. Чому мені ставлять одне запитання, а моєму чоловікові – інше? Навіщо так принижувати мене дурним питанням?”, – розмірковує вона.
❓ Краса відчиняла перед вами багато дверей, але ви створювали свою власну історію… Було складно, чи не так?
📝 “Під час показу новели “Прожити життя” мій учитель сказав: “Коли в інших новелах з твоєю участю показували крупний план твого обличчя, ми забували про сюжет, про те, що ти говорила, і просто милувалися тобою. Але в ролі Лусіани твоя краса відступила на другий план. Я бачу не тебе, а Лусіану”. Оце так! Краса, звичайно, відчиняє багато дверей, але коли розповідаєш історію героїні, краса практично має зникнути; життя персонажа має бути на першому місці. Між словами “як чудово ти виглядаєш у цій сцені” і “ця сцена мене зворушила”, я віддаю перевагу останньому”.
❓ Час тяжіє над жінками, особливо у вашій професії. Як ви з цим справляєтесь?
📝 “Звичайно, з віком краса згасає, і це нормально. Але залишається інше, настільки ж прекрасне. Всі звикли думати, що 50-річний чоловік гарний, а 50-річна жінка вже негарна. У соцмережах я стежу за акаунтами жінок 70-80 років, і вважаю їх неймовірно елегантними. Ми мріємо лише до 30; до 40 років потрібно все продумати, і це ще не все. У 60 років можна розпочати нову кар’єру, нове життя”.
❓ Про що ви мрієте у свої 42 роки?
📝 “Я поставила всього одну п’єсу у своєму житті і хотіла б зробити більше. Ставити п’єсу в Бразилії – це завжди виклик. Я не спродюсую, але поставлю п’єсу “Бог різанини” між кінцем року та початком 2026 року. У лютому я зніматимуся в серіалі на “Disney+”, а в червні або липні виходить фільм з Мауро “Цвинтар літаків”. Це мої мрії, і в майбутньому, я думаю, я знімуся ще в кількох фільмах та зіграю в п’єсах. Я знялася в багатьох фільмах, але завжди грала дружин головних героїв… Правильно, що за кожним великим чоловіком завжди стоїть велика жінка. Але все можна змінити, і я сподіваюся на це, тому що у нас, актрис, є мільйони нерозказаних історій, які ми хочемо розповісти”.
