Алісі Вегманн по праву вважається однією з найобдарованіших і різнобічних акторок нинішнього покоління. Прославившись своїми ролями в новелах на початку 2010-х років, актриса не зупинилася на цьому і встигла знятися в кількох серіалах та фільмах, а також взяти участь у театральних постановках.
Останнім часом ролі у новелах перестали бути головною мрією молодих акторів. Однак у випадку з Алісі справа трохи інакша. Вона вважає за краще поєднувати роботу в теленовелах, якими не перестає захоплюватися, зі зйомками в кіно та серіалах.
💭 “Мене завжди запитують, чи не замислююся я про те, щоб зробити кар’єру в Голлівуді, і поїхати за кордон, але я хочу розповідати бразильські історії своїм співвітчизникам. Якби моєю метою було стати виключно актрисою теленовел, якби мені подобалося тільки це, було б чудово, але за ті 17 років, протягом яких я займаюся акторською професією, я реалізовувала свій потенціал по-різному. Вже давно, відколи я знялася в мінісеріалі “Небезпечні зв’язки”, мені періодично говорять про те, що я перебуваю на піку своєї кар’єри. Я з цим не погоджуюся. Не думаю, що є якийсь конкретний жанр чи проєкт, який піднесе мене на вершину слави. Можливо, цього ніколи не станеться. Для того, щоб досягти піку своїх можливостей, знадобиться все життя”, – вважає вона.
❓ Вам лише 29 років, але за вашими плечима величезний досвід роботи. У 11 років ви почали займатися театром, а у 14 дебютували у молодіжному серіалі “Тренування”. Чи не здається вам, що такі серйозні завдання змусили вас “подорослішати передчасно”?
💭 “Так. Я рано подорослішала через відповідальність, яку мені доводилося брати на себе. Я завжди була дуже дисциплінованою. Це загартувало мене. У підлітковому віці вільного часу в мене поменшало, бо мені доводилося поєднувати навчання в школі Санто-Інасіо зі зйомками, що проходили з понеділка по суботу та театральними репетиціями. Я майже не спала. Але саме ця серйозність і відповідальність допомогла мені утвердитися в акторській професії та стати тією, ким я є сьогодні. Спершу я боялася успіху. Хотіла жити звичайним життям, ходити до магазину, гуляти, займатися своїми справами. У той же час, я вважаю, що мистецтво врятувало мене. Бо якби я не почала займатися театром, могла б стати дуже замкненою, потайливою дівчиною. Існував великий ризик того, що це станеться”.
Щоб подолати серйозні проблеми, такі як насильство, пережите у підлітковому віці та розлади харчової поведінки, Алісі зайнялася своїм психічним здоров’ям та почала ходити на сеанси психотерапії у віці 24 років.
❓ Ви зіткнулися з розладами харчової поведінки, однак вам вдалося з ними впоратися. Розкажіть про це докладніше.
💭 “У дитинстві я займалася олімпійською гімнастикою і була одержима занепокоєнням з приводу ваги та дієти. Потім підлітком я почала працювати на телебаченні, і прагнення ідеальної зовнішності призвело мене спочатку до жорстких обмежень у харчуванні, а потім до компульсивного переїдання. Я схудла завдяки правильному харчуванню та спорту, і задоволена своїм тілом”.
❓ Як ви думаєте, чи остаточно ви подолали цей розлад?
💭 “Розлад харчової поведінки – це хвороба, яка може рецидивувати у будь-який момент. Мені допомагають фізичні вправи та правильне харчування. Обмежувальні дієти дуже шкідливі. Я навчилася спокійніше сприймати і горе, і радість. Ті, хто, як і я, пережили травму, часто зрештою починають трохи підживлюватися нею. Важливо навчитися жити із болем. Але ще важливіше дозволити собі рухатися вперед. Моя мета наступного року – продовжувати підтримувати ідеальний баланс, який я нарешті набула: продовжувати досягати успіху в кар’єрі, але при цьому мати час для світського життя та можливість проводити час із друзями”.
❓ Як вам вдалося підвищити свою самооцінку?
💭 “Мені пощастило, що переломний момент настав рано, у 25 років. Це сталося під час пандемії, коли я змогла подивитись на себе збоку. До цього я постійно працювала та навчалася. У мене мало часу, щоб подумати про свої задоволення. Мої стосунки з їжею дуже відрізнялися від тих, що я маю сьогодні. Я майже не отримувала задоволення від їжі, була дуже незадоволена собою, постійно почувала себе винною. Мені не подобалося те, що я бачила у дзеркалі. То справді був нескінченний цикл. Близько 10 років, з 14 до 24, я жила так. А під час пандемії я, мабуть, досягла своєї найкращої ваги, і змогла нарешті зрозуміти, що я красива. Тоді я подумала: “Що я робила зі своїм життям усі ці роки? Я красива жінка. Заради чого я ховатимусь? Роль Раіси в серіалі “Суперхіти!” також допомогла мені оцінити свою красу. Я більше не хочу себе соромитися”.
❓ Як ви фізично та емоційно готуєтеся до роботи над ролями?
💭 “Я створюю плейлист для кожної своєї героїні і, слухаючи музику, налаштовуюсь на потрібний лад. Іноді в наші двері стукають можливості, які не можна упустити. Останнім часом я багато експериментувала, граючи різні ролі. Мене це завжди інтригувало. Я практично безперервно працювала, давала інтерв’ю, ходила на пресконференції, відвідувала різні програми, а в ті рідкісні моменти, коли в мене з’являвся вільний час, розважалася, як могла: іноді йшла на пляж, щоб випити пива з друзями, а іноді ходила до музею чи кіно, щоб розслабитися і перестати думати про роботу”.
❓ Що для вас складніше: зіграти когось із реального життя, наприклад, Ліліан Васконселлос, дружину Айртона Сенни в серіалі “Netflix” під назвою “Сенна”, або втілити в життя такого видатного персонажа, як Соланж у “Все дозволено”, який вже добре відомий публіці?
💭 “І те, й інше непросто. Можливо, Ліліан менш відома публіці. Соланж була культовим персонажем, всі хотіли бути такою як вона і наслідували її. Перед новелою “Все дозволено” стоїть завдання не лише переробити класику на сучасний лад, а й віддати шану тому, що було зроблено раніше. З одного боку, я трохи побоююся порівнянь, але в той же час відчуваю, що в самій героїні стільки сили, вона настільки харизматична і вродлива душею, що вона і зараз знову підкорить глядачів. Я хочу здивувати і водночас зачарувати глядачів своєю грою. Ми з Соланж схожі: я, як і вона, виявляю твердість, коли це необхідно. За задумом авторів ремейку, будинок Соланж знаходиться в Орто, там же, де я живу. Вона носить багато вінтажного одягу із секонд-хенду… Мені подобається цей стиль зокрема й мода загалом. Соланж, як і я, має диплом із соціальної комунікації. Найкращий друг Соланж – Сардінія (Лукас Лето), мій – співак Франсіско Жил, син Отавіо Мюллера, який зіграв Сардінію в першій версії новели. Є багато збігів, які переконують мене в тому, що мені судилося грати цього персонажа. І зараз я почуваюся цілком готовою зіграти Соланж. У мене з’явилася впевненість, мудрість, витонченіший погляд на естетику. Соланж не можна назвати світською левицею, але в неї дуже гарний смак. А художник по костюмах Марі Саллес, яка працювала над образом Соланж у ремейку, привнесла до її зовнішнього вигляду елементи екологічності, що мені дуже подобається. У моді немає нічого сучаснішого, ніж вінтаж”.
❓ Яким є стиль Алісі Вегманн у реальному житті?
💭 “В одязі завжди віддаю перевагу комфорту. Я дуже гнучка і м’яка, моє сприйняття себе змінюється в залежності від персонажів, яких я граю в той чи інший момент. У той же час я часто віддаю перевагу класиці. А іноді мені подобається змішувати стилі та робити базові речі незвичними”.
❓ В оригіналі новели роль Соланж грала Лідія Бронді, і ця героїня у її виконанні стала іконою стилю. Вам уже вдалося поговорити із нею? Можливо, вона дала вам якусь пораду?
💭 “Я поки не спілкувалася з Лідією, але мені дуже хотілося б з нею побачитися. Впевнена, якось це станеться, тим паче, що ми маємо спільних знайомих. Можливо, якось ми з нею вип’ємо по філіжанці кави, я була б дуже цьому рада, але волію, щоб події розвивалися природним чином, і не хочу бути нав’язливою. Лідія не любить метушні, вона пішла з акторської професії та стала психологом. Я поважаю її вибір. Мені здається, що граючи Соланж, я навчилася розуміти, чим варто ділитися з публікою, а чим ні. Мені, наприклад, дуже подобається розповісти людям про те, що я читаю, яку музику слухаю, я люблю показувати в соцмережах фотографії, які роблю, тексти, які пишу… Цього року я планую випустити книгу, але про особисте життя я волію не поширюватися, і намагаюся дотримуватися балансу між своїми хобі та робочими зобов’язаннями”.
❓ З тих пір, як було оголошено про ваше партнерство з Умберто Каррао в новелі і були опубліковані перші відео та фотографії дуету, в Інтернеті з’явилося безліч повідомлень, що підкреслюють хімію між вами і висловлюють надію, що роман ваших героїв вийде за межі екрану.
💭 “Ні, у мене зараз немає жодних романтичних стосунків! Тим не менш, приємно усвідомлювати, що між нашими персонажами з Умберто є хімія. Це свідчить про те, що ми добре робимо свою роботу. Соланж та Афонсу – суперпара! Вони дуже відрізняються один від одного. Вона – трудоголік. Він – мільярдер, і може вільно насолоджуватися життям, розпоряджатися своїм часом, вона – трудоголік, для якої робота понад усе. Але, незважаючи ні на що, ці двоє дивляться один на одного із пристрастю. Неможливо не вболівати за цю пару. Каррао – людина, якою я захоплююся, він чудовий актор і великодушний партнер, який цінує роботу в команді. Він уважний до оточуючих, і я це дуже ціную. У вільний від зйомок новели час ми зустрічаємося, щоб потанцювати самбу… Він дуже приземлений хлопець, і це мене тішить. Я б працювала з ним вічно”.
❓ У якийсь момент сюжету ремейку “Все дозволено” ваша героїня Соланж потрапляє на вудку Марії де Фатіми, яка разом із Сезаром (Кауа Реймонд) задумає розлучити її з Афонсу і забрати її хлопця… Чи був у вашому житті такий досвід?
💭 “Чоловіки мене не зраджували. Мене зраджували друзі. Думаю, це навіть болючіше, ніж коли тобі зраджують. Я схильна ставити дружбу на перше місце, для мене вона є дуже важливою”.
❓ На знімальному майданчику ремейку новели “Все дозволено” у вас також з’явився шанс попрацювати разом зі своїм близьким другом Жоао Вісенте ді Кастро, який грає Ренато, начальника вашої героїні Соланж.
💭 “Я дуже люблю Жоао! Нас познайомила Фернанда Паес Леме на спектаклі “Circo Voador”. Було це 8 років тому, і з того часу ми нерозлучні. Ми зізнаємося один одному в почуттях, про які нам часом незручно говорити з іншими”, – зауважує Алісі, підтверджуючи, що колись вони з Жоао були більше, ніж просто добрими друзями: “Але минуло вже більше 6 років, як ми розлучилися”.
❓ Наскільки важливі любовні стосунки у вашому житті?
💭 “Раніше жінки в 21 рік вже були стурбовані заміжжям та народженням дітей. Для мого покоління існують інші форми самореалізації: ми хочемо працювати, подорожувати. Наявність пари для нас – не найголовніше. У той же час я дуже романтична, і хотіла б розділити своє життя з кимось незалежно від статевої приналежності цієї людини, і мати дітей. Я думаю про те, щоб заморозити свої яйцеклітини, і займуся цим, як тільки закінчу зніматися в новелі. Знаєте, я все ще мрію пережити історію кохання, яка буде глибшою і правдивішою за будь-яку іншу, яку я пережила досі. Я відкрита назустріч життю, і не обмежую себе”.
❓ Ви коли-небудь перебували у відкритих відносинах?
💭 “Так. Але, за іронією долі, хлопець, який запропонував мені такий тип стосунків, виявився дуже ревнивим (сміється акторка)”.
❓ У січні ви поділилися в соціальних мережах своєю думкою про махінації на ринку онлайн-ставок та участь у цих підозрілих схемах різних митців та інфлюенсерів, які рекламують букмекерські контори. Чому ви порушили цю тему і як відреагували ваші колеги зі знімального майданчика?
💭 “Я вирішила поговорити про це, тому що бачила, як через азартні ігри люди втрачали свої будинки, машини і занурювалися в борги. Я вважаю, що необхідно терміново ухвалити закон, який регулює ринок ставок”.
❓ У 2 сезоні серіалу “Справедливість” ви граєте Кароліну, жертву сексуального насильства з боку власного дядька. Коли серіал вийшов на екрани, ви розповіли, що теж через це пройшли…
💭 “Всі мої подруги та друзі в дитинстві або підлітковому віці в тій чи іншій формі зазнавали насильства. Я не знаю жодної жінки, яка б не піддавалася насильству, будь то поцілунки проти волі, приставання, що відбувалися, коли хлопець чи дівчина трохи випили, утиски на робочому місці. Я також пережила деякі подібні ситуації. Однак після сеансів психоаналізу я зрозуміла, що коли я говорю про це, я заново переживаю ці травми, що зовсім недобре. Я зрозуміла, що мені треба рухатися далі і трохи простіше ставитись до себе, щоб стати щасливою”.
❓ Чи відчуваєте ви, що поява на екранах таких героїнь як Кароліна, підвищує обізнаність людей про насильство і допомагає глядачкам, які теж пережили подібну травму?
💭 “Безумовно. Ми маємо розповідати такі історії, хоч би заради того, щоб вони не повторювалися. Біль Кароліни – це мій біль і біль усіх дівчат та жінок, які пройшли через щось подібне”.
❓ Нещодавно ви поділилися текстом-роздумом про своє ставлення про те, на що перетворюється аудіовізуальна індустрія. Яке послання ви хотіли цим передати?
💭 “Основна думка цього тексту полягає в тому, що в даний час багато кастинг-продюсерів і платформ вимагають, щоб актори мали мільйони підписників для участі в проєкті, на мою думку, це абсурд. У той же час є приклади того, як багато непрофесійних акторів зрештою здобували профільну освіту і блискуче справлялися зі своєю роботою. Для того, щоб стати актором чи акторкою, потрібно вперто вчитися, бути в контакті з колегами зі знімального майданчика”.
