Вера Фішер, чия кар’єра відзначена успіхами в театрі, кіно та на телебаченні, вважається однією з найбільших зірок бразильської драми. З моменту свого дебюту в 1970-х роках актриса завоювала визнання не лише завдяки своїй красі та харизмі, а й таланту втілювати складні та захоплюючі образи.
У відвертому інтерв’ю Вера поділилася своїми роздумами про можливість повернення в теленовели, старіння та мрії. Актриса стверджує, що її життєвий шлях багато в чому перегукується із сюжетом спектаклю “Найсексуальніша пара Америки”, що зачіпає тему ейджизму, з цим спектаклем вона виступає на сцені театру в Сан-Паулу.
💭 “У всіх акторів і актрис старшого віку менше роботи, у них ціла купа проблем, тому що сучасний світ обожнює молодість. По-справжньому зрілі актори залишаються осторонь. Це було одним із перших факторів, які привабили мене у цій п’єсі. Зараз стало набагато складніше влаштовуватися на роботу в новели та серіали. На телебаченні все завжди складніше, бо там хочуть бачити молодих людей, навіть якщо вони не мають досвіду, а сценаристи та режисери вже не такі кваліфіковані, як у 2000-х”, – каже вона. “Сучасні новели є поверхневими. Сюжети якісь порожні. Занадто багато ремейків. Спостерігається явний брак креативності. Немає балансу між молодими та літніми акторами. Актори мого покоління мали культурний бекграунд. Я багато читала, бо до 16 років у моєму місті навіть телебачення не було. Сьогодні молодь майже не читає, рідко ходить до театру. Їм хочеться дивитись телевізор, грати онлайн, займатися чимось швидким. А ветерани тим часом виходять на сцену і багато грають у театрі”, – нарікає вона.
У 73 роки, все ще сяюча, Вера каже, що переживає новий період свого життя.
💭 “У 60 років я почувала себе відкинутою. Хоча мене все ще брали на телебачення, мені не пропонували нічого цікавого. Мене оточували люди, яких цікавили лише вечірки у моїй величезній квартирі. Я всього цього позбулася і тепер живу у дуже вузькому колі”, – каже вона.
Вера популярна у соціальних мережах, де має майже 2 мільйони підписників. Непогано для людини, яка клянеться, що купила свій перший мобільний телефон у 2020 році.
💭 “Мої підписники знають, що я ні з ким не сварюся. Я чесна: я знімаю відео без макіяжу, коли хворію на грип”, – каже вона.
Вера також ділиться думками про розвиток телебачення. На її думку, дисбаланс у підборі акторів, коли головні ролі все частіше дістаються менш досвідченим акторам, збіднює розповідь та контрастує з реальністю країни:
💭 “Це парадокс. Бразилія старіє, але цінується лише молодість. Я дуже хочу знову з’явитися на телеекрані, знятися в чомусь, чи то новела, чи мінісеріал, проєкт для стрімінгової платформи – що завгодно. Щиро кажучи, всі мої персонажі були чудовими. Глядачі пам’ятають їх усіх та люблять. І я також. Я знаю, що чудово впоралася з кожною з ролей. Але хотіла б мати можливість робити те, що доступно людям мого віку”, – каже вона. “Я ніколи не припиняла працювати. Оскільки на “Глобо” залишилися лише молоді актори, я переключилася на інші проєкти. Я знялася у вебсеріалі з Клео (“Відображення”), фільмі для “Netflix” (“Різдво, повне благодаті”). Є й інші вже зняті, але ще не випущені проєкти, наприклад, проєкт Карли Камураті “Вічні” про великих бразильських жінок та фільм Клаудіо Торреса “Старі бандити” з Фернандою Монтенегро у головній ролі. Це історія про людей літнього віку, які зважуються на пограбування. Я граю шалену вчену, яка винаходить машину, що перетворює речі, щоб красти було зручніше. Це смішний, божевільний фільм; заради нього я сильно змінилася зовні”, – каже вона.
У виставі “Найсексуальніша пара Америки” Вера Фішер грає Сьюзен Уайт, досвідчену актрису, яка возз’єднується з колишнім колегою після трьох десятиліть розлуки. Героїня переживає спогади та конфлікти минулого, одночасно зіштовхуючись із універсальними дилемами, які перегукуються із сучасними проблемами, такими як ейджизм та боротьба жінок за рівність на робочому місці. Вера пояснює, що сюжет п’єси розповідає про двох акторів, які досягли величезного успіху в ситкомі 1990-х років і стали найвідомішою романтичною парою на телебаченні. Вони возз’єднуються і мають розібратися зі своїми розбіжностями, переосмислити минуле та змиритися зі змінами.
💭 “Дія п’єси починається через 30 років, коли вони зустрічаються в готелі на похороні. Вони починають говорити про труднощі, з якими стикаються зараз, про те, що всі хочуть бачити на телебаченні лише молодих людей, тому в результаті актори погоджуються на другорядні ролі або знімаються в рекламі, щоб вижити, та про багато іншого”.
На питання про свою саму незабутню роль вона відповідає без вагань:
💭 “Елена, яку я зіграла в “Сімейних узах”, тому що вона створена для мене, а я була народжена для цієї ролі. Не думаю, що я колись грала настільки сильного та реалістичного персонажа. У мене залишилися чудові спогади про те, що я пережила. Моя Елена була дуже сміливою, вона страждала, бо пройшла через тисячу проблем. В юності її вигнали з дому, їй довелося знову “вставати на ноги”, вона стала заможною, відкрила клініку краси, а потім її дочка повернулася з Лондона і закохалася в її хлопця. Тоді ми знімали грандіозні сцени”, – сказала вона.
Віра Фішер – поза часом; її знають покоління X, Y, Z і далі, і всі цікавляться її словами, думками і висловлюваннями. Уважна до минулого і майбутнього, колись вона була секс-символом країни, сьогодні, у свої 73 роки, вона вважає себе щасливо самотньою (з 2004 року), і живе в компанії кішок. Актриса розповіла, що на початку своєї кар’єри їй довелося зіштовхнутися зі складними ситуаціями, в основному через мачизм, що існував у суспільстві, і того факту, що вона була надзвичайно красива.
💭 “В той час було багато мачизму – він існує й досі. Я пройшла через це. Мені довелося стільки всього пережити. Я говорила про це не раз: у 1970-х я пережила політичну диктатуру та переслідування. Але, на відміну від Сьюзен, моєї героїні у виставі, яка зберігає мовчання, я впоралася з цим насильством завдяки винахідливості та розуму, щоб не втратити роботу і не потрапити в цей божевільний вир”, – каже вона, повідомляючи, що їй іноді доводилося симулювати місячні, щоб не сидіти на колінах у режисера.
У тому, що стосується прийняття свого тіла та плину часу, Вера категорична:
💭 “Єдине, що мені не подобається, – це сиве волосся, тому що я дуже світла блондинка. Після народження сина мені вставили силіконові імпланти, а ще (досить давно) я робила ліпосакцію. Ось і все. Мені не подобається, коли люди змінюють все у своєму обличчі і стають кимось іншим. Мені подобається моє обличчя, таким, яким воно є. Можливо, сьогодні, з тією ясністю розуму, що я маю, я б зробила щось інакше, але я ні про що не шкодую. Зрілість приносить легкість: ти відпускаєш те, що тобі не потрібно”.
❓ Що найнезручніше у старінні?
📝 “Фізичний біль. Мені пропонували робити операції на колінах і стегнах, але я волію проходити фізіотерапію, тому що відновлення після операції зайняло б занадто багато часу, а я не хочу довго залишатися без руху. Коли я грала в п’єсі “Бажання” Еудіно Ніла з Жукою де Олівейрою і Гільєрме Фонтесом, у нас були заняття з пластики тіла з Деборою Колкер. Це були дуже інтенсивні, виснажливі репетиції. Одного разу я впала на підлогу і знепритомніла, і мені знадобився деякий час, щоб прийти до тями. Це було несерйозно, але неприємно. Після цього подібного більше не повторювалось, але тоді всі дуже злякалися. У мене лише один глибокий страх – втратити дітей. Мої двоє дітей – моя єдина сім’я. Я надто тривожна. Знаю, що зараз усі нервуються, але в мене рівень тривожності просто зашкалює. Але це у нас сімейне. Мені більше не подобається перебувати серед великої кількості людей. Раніше було приємно перебувати на багатолюдних вечірках, наприклад, на самбодромі Сапукаі під час карнавалу. Мені це подобалось; тепер це просто викликає у мене невдоволення. Чим менше людей, тим краще, а якщо зустріч із кимось відбувається у приміщенні, то ще краще. Перебувати в центрі натовпу мені страшно. Просто в мене така натура: я тривожна та імпульсивна. Я дуже проста людина: не зарозуміла, не почуваюся ні зіркою, ні кимось особливим. З часом я все більше насолоджуюся простотою: своїм будинком, роботою, спілкуванням з кішками, читанням, музикою. Кожне десятиліття свого життя я проживала насичено. Працювала, розважалася, виховувала дітей. Гордості за прожите в мене набагато більше, ніж жалю. Зараз я дуже спокійна і водночас досить стомлена, бо багато працюю. І, звичайно, коли мене називають богинею, це просто блиск! Богиня, діва, щось подібне. Мені це подобається. Так краще, ніж навпаки, правда? А ще я не роблю жодних процедур на обличчі. Я відвідую свого дерматолога, який робить масаж, але не застосовую жодних інвазивних втручань. Я поважаю кожне своє прожите десятиліття”.
❓ Якими є ваші сьогоднішні захоплення?
📝 “Зараз мені подобається проводити час на самоті вдома. У мене дві кішки, які складають мені компанію, і кілька чудових друзів. І мені здається, я стала набагато спокійнішою і умиротворенішою. Раніше друзі приходили до мене додому, тому що я влаштовувала грандіозні вечірки. Зараз це повністю зійшло нанівець. Я рідко виходжу кудись, з кількома друзями, і ходжу туди, де мені справді цікаво: на спектаклі, фільми, балет, оперу, відвідую книгарні, ресторани. Ось чим я займаюся. Тому я дуже щаслива одна: у мене чудова компанія, і, перш за все, я дуже поважаю і люблю себе”.
❓ Яку найдивнішу чутку ви коли-небудь чули про себе?
📝 “О! “Вера вийшла заміж за мільярдера”. Коли це? Мені подобаються тільки бідні чоловіки (сміється актриса). Я мрію розбагатіти. І я б хотіла, щоб на мою честь назвали театр”.
❓ Ви закохані чи волієте побути на самоті?
📝 “Ой, ні, не хочу заводити коханця, у мене є свої дивацтва. Наприклад, мені подобається сидіти вдома і сміятися з друзями. І, послухай, здорові жінки в наш час можуть з усім, що стосується сексу, впоратися самі”.
❓ Який ваш улюблений мем про себе?
📝 “Є два дуже відомих мема з новели Мануела Карлоса “Сімейні узи”: один, де моя героїня Елена постійно скасовує зустрічі (сміється). А другий – “Кавки, доно Елено?”. Так в новелі говорила Зілда, служниця Елени, пропонуючи їй каву.
❓ Чи знаєте ви, що існує театральна трупа, названа вашим іменем – Vera Fischer Era Clubber?
📝 “Я дізналася про це 2 місяці тому, вони виступали в театрі мого колеги Леонардо Франко (з яким я граю в новій виставі). Він сказав мені: “Вони шалено в тебе закохані, вони взяли твоє ім’я, бо хотіли, щоб ти прийшла на їхню виставу”. Колись я обов’язково схожу на них подивитися, але зараз у мене немає часу, я щотижня на нових гастролях”.
У виставі актриса грає з Леонардо Франко, порушуючи такі сучасні теми, як ейджизм, сексуальність у зрілому віці та гендерна рівність:
💭 “Спектакль показує, що можна бути щасливим після 60. Можна займатися сексом після 60. Можна робити все”, – каже вона.
З гумором та щирістю її вистава також торкається теми бажання та близькості у зрілому віці.
💭 “Вони були закохані один в одного, але в минулому вони нічого не мали, тому що вони були одружені. Тепер у них є смілива сцена в спальні: вона вимикає світло, тому що не хоче показувати своє тіло, але все йде наперекосяк. Він стає їй на ногу, ногу зводить судомою, і вона вигукує: “Боже мій, де моя мазь?”. Глядачі багато сміються. Потім вони розуміють, що й самі можуть випробувати це кохання. Це романтична комедія, яка наводить на роздуми”.
У першій сцені сексу персонажі вимикають світло, а потім залишають його увімкненим. Це показує, що не треба соромитися тіл, що старіють. Кожен вік прекрасний по-своєму.
Що стосується подальших кроків, вона не вагається:
💭 “Я ніколи не припиню займатися театром. Після Сан-Паулу вистава вирушить до Ріо, на північний схід, а наступного року ми повернемося до кількох столиць. Мені подобається бути на сцені. Це моє місце”.
