Позначка: Дафні Бозаскі

Крім докладної розповіді про амбітну Луселію, актриса відверто поділилася своїми думками про сім’ю та ресторан, яким вона керує зі своїм чоловіком, шеф-кухарем Густаво Араужо

Дафні Бозаскі переживає новий захоплюючий етап у своїй кар’єрі (можливо, найскладніший до цих днів!). Підкоривши глядачів легкими та харизматичними персонажами, актриса вперше грає роль лиходійки: Луселії у серіалі “Три грації”, який став її дебютом у бажаному прайм-таймі телеканалу “Globo”.

Актриса, яка розпочала свою кар’єру на “Globo” у серіалі “Malhação” (2017), жартує, що “піднялася кар’єрними сходами” до 9-годинного ефіру. Але успіх прийшов не випадково: Дафні, яка виховувалася тільки матір’ю, рано зрозуміла цінність незалежності та жіночої сили.

📝 “Моя мама була театральною актрисою, я часто супроводжувала її, коли була маленькою… У міру того, як я росла, вона зрозуміла, що їй потрібно більш структуроване життя, щоб самостійно мене утримувати”.

Мати, яка залишила сцену, щоб виховати доньку, була її головним натхненням як у професії, так і за її межами.

Сьогодні, у 33 роки, Дафні ділить свій час між зйомками у серіалі, сімейним життям (вона мати 6-річного Каетано) та гастрономічним проєктом, яким вона керує разом зі своїм чоловіком, шеф-кухарем Густаво Араужо: вони часто відкривають свій будинок для гостей, влаштовуючи спеціальні вечері. Незабаром вони відкриють новий “будинок-ресторан”.

📝 “Він матиме ту ж атмосферу, що й попередній будиночок”, – каже вона.

❓Як з’явилася можливість приєднатися до акторського складу “Três graças”? Це ваша перша 9-годинна новела, чи не так?
💭 “Я пройшла проби на роль Луселії. Після Лупіти, персонажа, якого я грала в “Сім’я – це все” (“Família é tudo”) у 2024 році, я хотіла, щоб мій наступний персонаж приніс мені нові виклики, і коли Луіс Енріке Ріос та Гільєрме Гоббі підтвердили, що я пройшла проби, я була в захваті. Тому що, крім того, що Луселія – ​​лиходійка, вона навіть зовні сильно відрізняється від моїх попередніх персонажів. Я почала на “Globo” з “Malhação”, потім знялася у 6-годинному серіалі, потім – у 7-годинному, а тепер – у 9-годинному. Я жартую, що піднялася кар’єрними сходами, сходинка за сходинкою”.

❓Як це для вас – занурюватися в образ персонажа із сумнівним характером, який відрізняється від тих, яких глядачі вже звикли у вас бачити?
💭 “Створювати цей образ було приємним викликом. Я думаю, що для створення лиходійки насамперед потрібно не судити і не намагатися психологічно пояснити причини її поведінки. Судитиме глядач, він же й заповнить прогалини, які залишить Луселія. Текст Агіналду, Зе та Віржіліо таїть у собі багато загадок, тому під час підготовки я входжу в цю гру, яка створюється з кожним новим записом”.

❓Луселія – амбітна молода жінка, яка втратила батьків і переїхала до Ріо, щоб завоювати своє місце під сонцем, навіть якщо для цього доведеться використати сумнівні засоби. Що вас найбільше привабило у цьому персонажі?
💭 “Мене найбільше привабило те, що я могла пограти з цією двозначністю персонажа. Перед дядьком, тіткою і двоюрідною сестрою вона поводиться як дуже дбайлива людина, іноді навіть надто настирлива, але не показує, що насправді думає. І зробити цей розрив тільки для глядачів було найцікавішим у цьому досвіді”.

❓У реальному житті вас виховувала лише мати, яка залишила кар’єру актриси, щоб присвятити себе вам. Чи вплинуло це на ваше уявлення про сім’ю і ваше рішення створити свою сім’ю в такому ранньому віці?
💭 “Моя мама була театральною актрисою, я часто супроводжувала її, коли була маленькою. Я подорожувала з гастролями, сиділа за лаштунками або в залі для глядачів, дивилася всі вистави. У міру того, як я росла, моя мама зрозуміла, що їй потрібно вести більш упорядковане життя, щоб самостійно мене утримувати. Тоді вона почала давати уроки театральної майстерності, і так я почала грати у театрі. Моя мама, безперечно, була моїм натхненником у кар’єрі; що стосується сім’ї, вона завжди була дуже сильною опорою, підтримуючи мене в моїх бажаннях і радіючи кожному досягненню. Ця присутність змусила мене захотіти передати це своєму синові, коли він з’явиться, щоб він теж бачив свою матір як незалежну і надихаючу жінку. Щоб він почував себе впевнено в тому, що він вирішить робити в житті”.

📝 “Оскільки я почала працювати в 11 років, я вважаю, що рішення жити самостійно і створити власну сім’ю в 26 років було не передчасним, а саме слушним моментом, щоб жити так, як мені хотілося”.

❓А сьогодні, дивлячись на свою кар’єру, ви хочете підтримати свою матір у її бажанні повернутись до мистецтва?
💭 “Так, я вже говорила про це. Але сьогодні моя мама – вчителька, вона привносить у викладання та спілкування зі своїми учнями всю свою грайливість, все своє мистецтво. Вона не відчуває тієї невпевненості, яка притаманна нашій професії: сьогодні ти маєш роботу, а завтра ти не знаєш, коли буде наступна. Я вірю, що вона знайшла свій шлях, на якому вона ніколи не припинить бути артисткою”.

❓Створення сім’ї пробудило у вас бажання поновити стосунки з батьком? Як ви хотіли б, щоб це сталося?
💭 “Етап, коли мені потрібен був мій батько, вже минув. Сьогодні я доросла жінка, з вищою освітою та досвідом, але порожнеча від відсутності батька залишилася, вона не буде заповнена і не повинна бути заповнена. Я не хочу відновлювати стосунки з людиною, такою, як мій біологічний батько. Я думаю, що в цій історії програв він, втративши можливість спілкуватися із чудовою дочкою (сміється). Мені здається, що ілюзія возз’єднання – це казка, а в реальному житті все набагато прозаїчніше. Нам потрібно навчитися справлятися з такими втратами та життєвими обставинами. І виходячи з цього, жити своїм життям, чи то наодинці, чи в компанії”.

❓У вас міцні стосунки з Густаво Араужо, за яким ви заміжня вже 10 років, у вас є 6-річний син Каетано, і ви навіть володієте спільним рестораном. Як у вас складаються стосунки у повсякденному житті як удома, так і на роботі?
💭 “Ми дуже добре ладнаємо, я думаю, що в цілому ми доповнюємо один одного. Днями ми робили “caquinho paulista” (тип керамічної плитки, виготовленої з уламків розбитих або бракованих виробів, яка стала популярною в Сан-Паулу в 1940-х і 1950-х роках, – прим.) біля входу до ресторану, він розбивав шматочки, а я складала їх як мозаїку на підлозі. Я тоді сказала: “Трясця, ми дійсно дуже добре ладнаємо, кожен робить свою частину роботи”, ми знайшли найкращий спосіб завершити цю роботу. Ми такі і в особистому житті, і в професійному… Ми часто не погоджуємося один з одним, але домовляємося не сперечатися. Думаю, саме тому ми так довго разом. Ми поважаємо думку один одного, підтримуємо один одного і маємо багато спільних шляхів та цілей”.

❓Виховувати дитину у світі, де все ще панує мачизм, справа не з простих. Як ви намагаєтеся показати Каетано інші шляхи та цінності, щоб він виріс із більш справедливим і рівноправним світоглядом?
💭 “Я намагаюся не бути сексистом і мізогіном у своїх вчинках і висловлюваннях. Це найкращий приклад, який він може мати. І коли виникає якась проблема, чи то спілкування в школі, чи з іншими дітьми, ми розмовляємо з ним і пояснюємо йому, що ми вважаємо за правильне. Ми багато розмовляємо, я завжди готова відповісти на його запитання та обговорити з ним усе, що він хоче. Я вважаю, що довіра до мене та його батька – найкращий спосіб виховати хорошого хлопчика в наші дні”.

❓Говорячи трохи про ресторан, ви буквально відкриваєте свій будинок для прийому гостей. Звідки виникла ця ідея? Ви не боялися за свою безпеку?
💭 “Casa do Araújo – це проєкт мого чоловіка, Густаво Араужо, який з 2011 року по п’ятницях і суботах відкривав свій будинок для гостей, пропонуючи їм меню, яке він сам готував. Після того, як ми почали зустрічатися, я переїхала до нього і проєкт продовжився. Я вже працювала, допомагаючи під час вечері. Наш син народився у старому Casa do Araújo, і безпека ніколи не була проблемою. Зрештою, це був дуже особистий проєкт, ідея полягала в тому, щоб бути ближчими до тих, хто приходив вечеряти до нашого будинку. З 2024 року ми перебуваємо у процесі реконструкції, змінюємо адресу. Це буде інший будинок, але він все одно збереже суть колишнього. Ми створюємо та формуємо цей новий ресторан, щоб він був відкритий більше днів на тиждень. Ми не живемо в цьому новому місці, але наші меблі та історії будуть у нових стінах та в меню”.

❓Як просуваються роботи з відкриття нового “будинку-ресторану”?
💭 “Робота майже завершена, але прожити такий проєкт нелегко. Термін уже минув, нам довелося змінити команду… Але ми завжди в курсі всіх процесів, які там відбуваються. Тому я й кажу, що ми проживаємо цей проєкт. Відкриття відбудеться ще цього року, але точна дата поки не відома”.

Після ролі милої та наївної Лупіти у 7-годинній новелі Агіналду Сілви “Сім’я – наше все” (2024) Дафні Бозаскі повертається на бразильські телеекрани у протилежному образі. У новелі Агіналду Сілва “Три грації”, прем’єра якої відбудеться 20 жовтня, вона грає лиходійку Луселію. Залишившись сиротою, молода жінка переїжджає жити до свого дядька Каспера (Мігел Фалабелла) і Жоао Рубенса (Самуель де Ассіс).

💭 “Зрештою вона порушить гармонію в сім’ї і конфліктуватиме зі своєю кузиною, яку вдочерив її дядько”, – каже Дафні, яка вперше знялася в 9-годинній новелі. “Я велика прихильниця Агіналду Сілви (який написав цю новелу у співавторстві з Віржіліу Сілвою та Зе Дассілвою). Щойно я почала читати сценарій, не могла відірватися! Мені хотілося дізнатися, що ж станеться, як розвиватиметься історія”, – додає 33-річна актриса.

💭 “Я рада повернутися в новели в ролі, абсолютно не схожій на Лупіту. Луселію треба грати в іншому тоні, що досить непросто”, – каже вона, додаючи: “Мені здається, досі я грала ролі, які втратили публіку своїми слабкостями та змінами у розвитку. Луселія виривається із цієї ніші і стає об’єктом ненависті. Моє завдання – викликати у глядача почуття дискомфорту, але в той же час зберегти достовірність образу”.