Флавія Алессандра та Отавіано Коста разом 18 років. Але який же рецепт такого довгого та міцного союзу?
Флавія вважає, що найголовніше вміти поєднувати кілька необхідних інгредієнтів: гармонію в любові та роботі, гарний настрій та вміння вчасно усамітнитися для моментів, наповнених пристрастю.
В інтерв’ю порталу “GShow” напередодні дня закоханих, який у Бразилії відзначають 12 червня, актриса та її чоловік відверто розповіли про своє кохання та про те, як їм вдається підтримувати вогонь бажання у стосунках.
💭 “Навіть після кількох років у шлюбі ми, як і раніше, вивчаємо один одного, і намагаємося виявити щось нове в ласках, дотиках, запахах тіла… і завжди без сорому говоримо про те, що нам подобається і викликає збудження. Ця та сама “хімія”, яка має бути у відносинах. Ми не просто дивимося один на одного, намагаючись розгадати якусь загадку, а розмовляємо на найінтимніші теми, без хибної скромності та напускного сорому, але з повагою і великою любов’ю”, – каже Отавіано.
Флавія підтверджує, що тема сексу не є для їхньої пари табу і вони завжди ставилися до неї досить легко і невимушено:
💭 “Я вважаю, що жінки повинні ставитися до цієї теми природніше, і намагаюся чинити саме так. На жаль, у суспільстві не прийнято обговорювати тему отримання задоволення під час статевого акту. Ми з чоловіком обговорюємо цю тему досить відкрито, тому що вже чудово знаємо одне одного і знаємо, що можемо дозволити собі у стосунках. Згодом ступінь довіри зростає і стосунки стають лише кращими”, – каже актриса. “Кожен із нас дізнається про слабкість і бажання іншого. І кожен готовий самовдосконалюватися, ставати краще заради коханого. Моє покоління ставиться до цього не так, як ставилися мої батьки, а мої дочки матимуть свій абсолютно новий підхід. Це частина еволюції чуттєвості. Дуже важливо дозволити собі глибоко і всеосяжно пізнати почуття та сексуальні бажання коханого, при цьому не забуваючи про те, що він теж має право пізнати твої найпотаємніші думки”, – впевнена актриса.
За майже два десятиліття стосунків подружжя зуміло знайти способи підтримувати вогонь пристрасті.
💭 “Зазвичай ми не фантазуємо один про одного в сексуальному сенсі, проте я підтримую тих, хто любить це робити і вважаю, що для кожної людини важливо знайти свій власний спосіб висловлювати свої еротичні фантазії. Нам подобається уявляти собі пікантні ситуації, в яких ми беремо участь, і таким чином надавати “перчинки” та гостроти нашим відносинам”, – каже Отавіано. “Я думаю, що у багатьох відносинах, не тільки в любовних, іноді настає криза саме через те, що люди перестають говорити один з одним і обговорювати проблеми, що виникають. Ми намагаємося приділяти цьому якомога більше уваги, щоб не поринути у щоденну рутину”, – додає Флавія. “Бувають моменти, коли після напруженого робочого дня я кажу чоловікові: “А може, відкриємо пляшечку вина і вип’ємо по келиху?”. Або: “Давай зустрінемося і поговоримо?”. Ми намагаємося робити все, щоб не потрапити в пастку нудьги і не дати побуту вбити наше кохання”, – каже Флавія.
Але стосунки – це не лише гармонія. У відносинах Флавії Алессандри та Отавіано Кости траплялися і напружені моменти, а один із них ледве не призвів до розриву. Флавія та Отавіано згадують, що у 2012 році, під час будівництва будинку, пара відчула на собі весь тягар труднощів подружнього життя.
💭 “У нас була серйозна криза у відносинах, і вона припала саме на той час, коли ми будували будинок. Це був дуже складний час. Ми з Отавіано – затяті мандрівники, майже кочівники. Я пам’ятаю, під час будівництва будинку ми мали багато розбіжностей”, – додає Флавія.
Отавіано продовжує думку дружини:
💭 “Ми знаходилися в процесі будівництва будинку і довкола панував справжній хаос. У результаті це далося взнаки, ми пережили величезний стрес, через який ми мало не віддалилися один від одного, мало не зруйнували наш шлюб. Було непросто, бо на той час у нас народилася дитина, наша дочка Олівія, і ми жили не в своєму домі. Наша старша дочка Жулія була тоді підлітком, а кар’єра вимагала багато уваги. Отже, нам було дуже, дуже важко, ми були близькі до розриву. Але нам вдалося обернути цей процес назад і не дати нашому будинку впасти, в буквальному значенні цього слова”.
Зараз, коли вони по кілька днів на тиждень живуть у різних містах (Флавія – у Ріо-де-Жанейро, а Отавіано – у Сан-Паулу), пара все ще звикає до нестандартного для себе розкладу дня. Але Флавія та Отавіано завжди прагнуть залишатися на зв’язку один з одним. Туга по дому не розлучає їх, а лише загартовує.
💭 “Серйозно кажучи, ми не живемо в різних будинках, тому що я приїжджаю до Сан-Паулу і живу в нашому з ним будинку. Але ми сумуємо за спільним побутом, нам подобається жити разом. Є стосунки, які зав’язуються на відстані, проте працюють. З нами такого не відбувається, тому що ми у розлуці не живемо, а виживаємо”, – щиро каже Флавія.
Отавіано вступає в розмову легко, як людина, яка навчилася перетворювати відсутність в очікування зустрічі:
💭 “Коли ми знову зустрічаємося, пристрасть розпалюється з новою силою. Звичайно, ми намагаємось надолужити те, що втратили за ці 3-4 дні відсутності”, – каже він.
Балансуючи між рутиною та новизною, відстанню та зустрічами, єднанням та самотністю, вони запевняють, що їхні стосунки склалися лише тому, що були побудовані на надійному фундаменті.
💭 “Наші відносини – це любов, побудована на міцному та надійному фундаменті. Любов справжня, чесна, зрозуміла. Вона дозволяє нам об’єднуватися, підтримувати одне одного. У моменти особистих та професійних тріумфів ми знаємо, що поряд з нами буде багато людей. І ми раді цьому, проте коли ми стикаємося з труднощами чи невдачами, знаємо, що у нас є сім’я, наша тиха гавань. Це надає нам більше сміливості, ми хочемо мати крила, літати, експериментувати”, – каже Флавія. “Я постійно нагадую собі, що ми з Флавією не тільки любляча пара, а й друзі, партнери, готові кинути виклик самим собі та оточуючим, і боротися за те, щоб стати ще ближчими та згуртованими. Ми партнери на сцені, у кадрі, в артистичних та драматичних проєктах, у рекламі, на заходах тощо, а також разом ведемо справи. Але незважаючи на це, наше кохання дуже інтелігентне, це приймаюче, тепле кохання, яке дає нам сили”, – підсумовує Отавіано.
