Позначка: Karine Teles

Каріні Телес ніколи не асоціювала себе з жінками, яких найчастіше зображують у кіно. Худі, старанно нафарбовані, надто романтичні, екранні красуні не відповідали її розумінню світу. Щоб подолати цей дискомфорт, вона почала створювати цілу серію образів реальних жінок.

Її дебют як виконавиці головної ролі та сценаристки відбувся у фільмі, створеному у співавторстві з режисером Густаво Піцці, її тодішнім чоловіком. Вона створила та втілила в життя образ Б’янки – актриси, яка змушена перебиватися випадковими заробітками. Сюжет фільму відображав реальні дилеми із життя самої Каріні, яка роками намагалася заробити на життя акторством:

💭 “Я працювала більше 10 років, але у графі “професія” у готельних анкетах не писала “актриса”, і одного разу запитала саму себе: людям подобається моя робота, але я не можу нею заробляти на життя. Чого ж мені не вистачає?”, – міркує вона.

Каріні викладала англійську мову та працювала особистим асистентом режисерів Каріма Айнуза та Джонатана Носсітера. Однак завдяки цьому фільму вона отримала нагороду за найкращу жіночу роль на кінофестивалях у Грамаду та Ріо та почала привертати увагу у світі аудіовізуального мистецтва.

Актриса народилася у Петрополісі, у 14 років переїхала до Масейо, штат Алагоас, де жила 3 роки, відвідувала театральну школу та зіграла у своїй першій п’єсі, перш ніж переїхати до Ріо-де-Жанейро. Вона з теплотою згадує про це: її батько працював у школі і розповів одному з учнів про бажання своєї доньки вивчати сценічне мистецтво. Цей учень, який згодом став актором та другом Каріні, – Ером Кордейру – порекомендував їй пройти технічний курс в UFAL (Федеральному університеті Алагоаса).

Один із найчастіших компліментів, які чує Каріні, – це те, що її акторська гра відрізняється натуралізмом і, незважаючи на стриманість жестів та міміки, має особливу інтенсивність. Вона приписує цю навичку одному з найважливіших жінок-режисерів у своєму житті, у співпраці з якою вона створила кілька незабутніх образів (у спектаклях “Три сестри”, “Ляльковий дім” та “Короткі форми”): Бії Лессі.

💭 “У неї є здатність знаходити незвичайне в банальному, і я привношу це до всіх своїх робіт – часто жести, які робиш несвідомо, дуже багато значать для персонажа. Кожен персонаж, як цибулина: є перший шар, який ти бачиш, але як тільки ти його знімаєш, з’являється інший, потім ще один і ще”, – пояснює вона. “Працюючи у виставі “Три сестри”, я торкалася її способу відкриття реалізму в театрі. Я також спостерігала за репетиціями таких актрис, як Ана Беатріс Ногейра, Фернанда Алвес Пінту та Бетті Гоффман… Немає нічого прекраснішого для новачка, ніж спостерігати, як репетирує Рената Сорра. Я багато чого навчалася, спостерігаючи за нею”.

Це був чудовий досвід. Минув час, з’явилося багато інших фільмів і вистав, і Рената Сорра потоваришувала з Каріні. Якось Рената навіть записала для неї аудіоповідомлення, відзначивши подібність актриси з Лів Ульман. Вистава “Три сестри” також дозволила Телес зміцнити дружбу з Еромом Кордейру.

Каріні не релігійна і вважає себе атеїсткою, але носить амулети і одного разу навіть одягла намисто з бісеру як амулет на сцені. Вона каже, що вірить у закон повернення тієї енергії, яку люди вкладають у свої проєкти. Можливо, це також визначає її вибір амплуа:

💭 “Існує поширена думка, що в Бразилії, щоб бути артистом, потрібно бути чи багатим, чи маргіналом. У нас майже немає державної підтримки, і її стає дедалі менше. Ми живемо в дивний час, і нам доводиться відповідати за те, що ми віддаємо світові. Артист може бути безвідповідальним; не можна займатися цим лише заради грошей”, – розмірковує актриса.

За свою 20-річну кар’єру Каріні взяла участь більш ніж у 30 театральних постановках і знялася у відомих фільмах, почала свою кар’єру в театрі, потім перейшла в кіно, а після цього – на телебачення, але їй знадобилося більше десятиліття, щоб нарешті домогтися уваги.

У юні роки Каріні зазнавала цькування. Будучи гіком з дитинства, вона згадала епізод, коли вбралася героїнею “Зоряних війн”.

💭 “Я справжня гік. Вперше мене цькували в школі за те, що я вбралася принцесою Леєю. Мені довелося нелегко через кіски та одяг цієї героїні у навчальному закладі, де більшість учнів були з зовсім іншого соціального класу, ніж я. Я була зубрилою. Мене часто дражнили. Якось я отримала любовну записку, в якій говорилося: “Я твій таємний шанувальник. Я завжди любив тебе. Зустрінемось біля шкільних воріт”. Мені було 10 років, і я дуже нервувала, бо мене ніхто не любив. Я підійшла до воріт у великому хвилюванні, бо думала, що комусь потрібна, але там стояв увесь клас: вони чекали на мене, щоб посміятися з мене. Це було організоване цькування. Воно справило на мене глибоке враження”, – сказала Каріні.

Граючи Алдейді в ремейку новели “Все дозволено”, вона каже, що професійний досвід був важливий для неї у підготовці до цього моменту:

💭 “Я працюю багато років. Думаю, у моєму житті все відбувається поступово. Кожна нова робота – це ще один крок уперед. Перевага в тому, що я поступово звикаю до нових викликів. Свій перший досвід роботи на телебаченні я отримала у дуже юному віці, ще навчаючись у коледжі. Мені було 19 років, якщо не помиляюсь. І це був для мене дуже, дуже важкий досвід”, – каже вона. “Є така закономірність: коли тобі дзвонять удруге чи втретє, а ти кажеш “ні”, тобі припиняють дзвонити. Мене кликали на інші ролі, а я весь час відмовлялася. Потім я вирішила, що не хочу працювати на телебаченні, і займатимуся кіно та театром. А потім, через багато років, коли я вже стала матір’ю і мала досвід роботи в кіно, робота на телебаченні знову стала можливою для мене. Поступово я втягнулася, і помалу все стало виходити. З того часу я знімаюся на телебаченні”, – додала вона.

💭 “Завдяки Алдейді я навчилася бути сміливішою, стала зухвалішою. Алдейді не соромиться у виразах; вона каже, що хоче, одягається, як їй подобається. Іноді ми не робимо того, чого дійсно хочемо, з причин, які не мають до цього жодного стосунку. Але тільки не Алдейді. Вона з тих, хто прагне бажаного щиро і з любов’ю. У мене є пара босоніжок винного кольору, які я “позичила” Алдейді. Мені подобається демонструвати на екрані щось із своїх речей чи аксесуарів. Це мій спосіб зробити свій внесок у життя персонажа”, – каже акторка.

❓ Які ваші стосунки з модою?
📝 “У юності я одягалася сміливо і сама шила собі одяг. Мені подобалося носити незвичайні речі. У коледжі, коли я була зовсім на мілині, носила лише одяг із секонд-хендів, але завжди хотіла виглядати цікаво”.

❓ Чи вважаєте себе красивою?
📝 “Іноді. Я собі подобаюся. Мені здається, я виглядаю на свій вік. Мені подобається бачити зморшки на своєму обличчі, спостерігати, як мене змінює час. 2 роки тому я почала краще дбати про своє здоров’я, стежити за харчуванням, займатися спортом… Мені подобаються походи, силові тренування і заняття зумбою. Думаю, це відображається на моєму настрої. Коли я добре сплю, правильно харчуюсь, займаюся спортом, то почуваюся чудово. Актриса стверджує, що є повною протилежністю своєї героїні, яка обожнює яскравий одяг, але, незважаючи на свою прихильність до стриманості, відверто розповіла про своє особисте життя”.

Під час зйомок новели “Пантанал” Каріні стала популярною в Інтернеті після публікації фотографії на її кухні. Фотографія стала вірусною після того, як багато хто вважав цей скромний простір мало придатним для знаменитості. З цього приводу вона каже:

💭 “Я намагаюся бути максимально чесною в соцмережах. Я не використовую фільтри, а коли на мені макіяж, я даю людям знати про це. Важливо, щоб люди знали, що бразильські актори – такі самі професіонали, як і всі інші. Нам доводиться дуже багато працювати, щоб виконувати свої щоденні зобов’язання. Мені далеко до багатого життя, тим більше, що це не входить у мої плани. Я росла в злиднях, і жила в державному житловому комплексі в Петрополісі. З дитинства звикла заощаджувати. Вперше працювати я почала у 14 років. Пізніше я працювала, щоб прогодувати себе під час навчання у коледжі. Моя мама Нелі – вчителька, а батько Лаерті – психолог. Вони – перші у своїх сім’ях, хто здобув формальну освіту. Мої бабуся та дідусь були малограмотними. З ранніх років мене заохочували до навчання. У 6 років я вже вивчала англійську. О 14 років закінчила університет і почала викладати англійську мову. Приїхавши до Ріо-де-Жанейро, я продовжила викладати, але поєднувати це з навчанням в університеті стало неможливо. Потім я працювала продюсером, адміністратором у нічному клубі, офіціанткою, перекладачкою на заходах, особистим помічником режисера Каріма Айнуза. Дуже часто я думала, що обрала не ту професію, і не розуміла, чому не можу заробляти на життя як актриса. Часто я грала в хороших спектаклях, які мені подобалися, але в залі було лише 2-3 людини. Лише іноді мені вдавалося заробити достатньо грошей, щоб сплатити за проїзд автобусом. Мені знадобилося багато часу, щоб мати змогу сплачувати рахунки виключно за рахунок акторства та роботи сценаристкою. Я постійно відкладаю гроші та роблю розрахунки. Хочу навчитися накопичувати гроші, але поки що не виходить. Моє найбільше бажання – бути здоровою і завжди мати можливість працювати над проєктами, які мені цікаві”, – стверджує актриса.

У Каріні 2 синів, Артур та Франсіско, яким 13 років, від шлюбу з режисером Густаво Піцці, з яким вона прожила 12 років. Вона каже, що виховує хлопчиків разом зі своїм колишнім чоловіком, з яким зберегла дружбу після їхнього розставання.

💭 “Я думаю, бути матір’ю – це, мабуть, найважче у житті. Це дуже важкий досвід, який накладає величезну відповідальність”, – вважає вона.

❓ І яких чоловіків ви сподіваєтесь виховати?
📝 “Я відчуваю величезну відповідальність як жінка і як людина, яка вірить у перетворюючу силу фемінізму, за виховання чоловіків-феміністів. Ми з Густаво живемо окремо, ділимо опіку над дітьми, тому багато говоримо про їхнє виховання. Ми хочемо, щоб вони стали кращими за нас, наших батьків і бабусь з дідусями. І виховуємо їх, подаючи приклад. Через співіснування, спільне навчання, розмови. Вони не такі, як ми, зовсім інші. Вони вже менш упереджені та люблячі діти. Сподіваюся, так буде й надалі”.

❓ Чи хотіли б ви, подібно до вашої героїні, мати ляльку реборна?
📝 “Ні, особливо враховуючи, що в мене 2 дітей (сміється). Я не відчуваю в цьому необхідності, але вважаю це виправданим. Якщо комусь подобається грати з лялькою, вбирати її, гуляти з нею, я це всіляко підтримую. Іноді, будучи дорослими, ми самі собі заважаємо спілкуватися зі своєю внутрішньою дитиною. Багато дорослих грають у відеоігри та займаються косплеєєм. Чому б не грати з реборнами? У моєму випадку я підтримую зв’язок із дитинством через своїх дітей. Ми досі граємо разом”.

❓ Як ви оцінюєте стосунки Алдейді та Андре? Чи вважаєте ви, що упередження через різницю у віці все ще існують?
📝 “Звичайно, особливо в тому випадку, коли старшою є жінка. Алдейді і Андре сходяться, тому що вони романтичні. Найкраще – знайти того, з ким можна розділити своє кохання. Я думаю, вони дуже мила пара”.

❓ Чи були у вас коли-небудь стосунки з чоловіком старшим за вас чи молодшим?
📝 “Я випробувала і те, і інше. Дехто турбувався про мене, тому що я була занадто молода. Мені було 17, коли я почала зустрічатися з хлопцем, якому було під 30. Я стала незалежною дуже рано, тому вважала себе все знаючою жінкою. Тепер я розумію, що це було не зовсім так. Між нашими з тим чоловіком життєвими історіями була величезна різниця. Інший мій чоловік був на 19 років молодший. Люди тоді жартували з мене”.

❓ Чи відчули ви велику різницю, зустрічаючись з чоловіком молодше?
📝 “Коли ти закохана, вік не має значення. Вся справа в досвіді. Я була заміжня (за режисером Густаво Піцці), у мене були діти… Так що на момент зустрічі з молодим хлопцем я вже пережила те, чого він не пережив”.

❓ Як ви оцінюєте свою кар’єру на даний момент?
📝 “Все відбувалося поступово. Звичайно, були й поворотні моменти, але загалом це був шлях дорослішання. Телебачення для мене все ще в новинку, я відчуваю, що вчуся. Я завжди покладатимуся на великодушність більш досвідчених колег. Слава ніколи не була для мене метою, але ремейк “Все дозволено” має величезний резонанс. Багато хто тільки починає відкривати для себе мою творчість. Мене зупиняють на вулиці, щоб поговорити про Алдейді. Більшість цікавиться її відносинами з Консуело (Белізі Помбал) і тими моментами, коли вона мстить Марко Ауреліо (Алешандре Неро) за знущання”.